Художник із Закарпаття - нащадок португальського мореплавця Васко да Гама

Ловрант Бокотей з Чинадійового Мукачівського району відомий у Європі художник, виставки якого з успіхом не раз проходили у Будапешті, Москві. На жаль, його мало знають в Україні. Адже усе життя провів то в Криму, то на Півночі.

Лише сім років тому із сім'єю повернувся у рідне селище Чинадієво, де в мальовничій місцині облаштував справжній рай.

Виставку українця у Будапешті відкривав норвезький посол

Його садибу навпіл ділить річечка, через яку пан Ловрант проклав дерев'яний місток. Поряд, як він називає, поставив «будиночок Робінзона». Тут, у затінку в гущавині дерев, біля літньої кухні, яка швидше нагадує вишукану хижку, під гуркіт гірської річки можна пити каву, малювати чи навіть спати на диванчику. Одну частину ділянки пан Ловрант прикрасив своїми дерев'яними скульптурами, на іншій звів незвичайний двоповерховий будинок. Тут майстерня, бар, зала, яку прикрашають і старовинні меблі, і власноруч змайстрована люстра з рогів оленя, привезених з Півночі. На стінах - картини. Звісно ж, Ловранта Бокотея. Словом, це незвичайна оселя, яку допомагали облаштовувати і син, і дружина, теж художник. Подружжя напрочуд привітне, веселе, гостинне.
- Тут ми уже сьомий рік, - розповідає чоловік. - Я на старість щаслива людина, бо живу у своє задоволення. Маю силу - піду поріжу, пошпаклюю, пограю на баяні, набридне - малюю, пограю в шахи. Трохи заробляю, купують картини переважно кияни. Мені гріх жалітися, бо маю і на хліб, і на бензин, - сміється - його енергійності, оптимізму можна по-доброму позаздрити. - Зараз готуюся до своєї, так би мовити, лебединої пісні. Наступного року у Львові у Національному художньому музеї буде велика виставка робіт, створених мною за усе життя, - це і картини, і скульптури. Усі пророкують, що пройде з успіхом, головне тепер дожити, адже мені минуло вже сімдесят.
Ловрант Бокотей відомий в Угорщині художник, де не раз проходили виставки. Одну з них, у Будапешті, відкривав норвезький посол, були присутні угорський, український, російський дипломати. Цікаво, що в юності хотів стати музикантом чи лікарем, ба, навіть вступив до Ужгородського університету на лікувальний факультет. Та життя змінив випадок. Перед навчанням подався у Казахстан на цілину заробити грошей, там трапилася книжка про Ван Гога. Начитавшись, і собі почав малювати та захотів стати художником. Згодом свої роботи показав братові, який тоді навчався у Львівській художній академії (тепер є її ректором). Та брат махнув рукою: мовляв, викинь дурниці з голови. Треба ж так, щоб цю розмову випадково почув професор, який жив поверхом вище. Подивився на роботи і сказав: «Хай вступає».
- До 88-го року я працював у наглядній агітації, тепер - вільний художник. Моя донька мистецтвознавець, у своїй статті визначила мій напрям і назвала мене транс-авангардистом - тобто попереду авангарду, бо цій течії вже сто років. Не маю ніяких регалій, хоча є членом Центральної європейської вільної художньої майстерні.
Рідна сестра бабці дружила з відомим Пікассо
Ловрант Бокотей із шанованої закарпатської родини. Тато - греко-католицький священик, який був вивезений до Сибіру. У нього у 50-х роках таємно хрестилися, сповідалися і кадебісти, і туристи з Москви, Ленінграда. Досі пан Ловрант пам'ятає скрипальку Ніну Бейліну, яка відпочивала у їхній оселі - тепер це всесвітньо відома знаменитість. «Привезла справжню скрипку Страдіварі! - згадує художник. - Грала нам - то було щось надзвичайне!» Батькові предки з хмельницького села Бокоти, звідки походить прізвище. Мама отримала медичну освіту у Будапешті, грала на піаніно. Ловрант - давнє угорське ім'я, яке тепер в Угорщині трапляється вкрай рідко.
- Якщо це правда, то я прямий нащадок Васко да Гама, який відкрив морський шлях в Індію навколо Африки. Жив з 1460 по 1524 роки. Він мій предок по материнській лінії, бо бабця була Васко, - розповідає пан Ловрант. - Років двадцять тому цю історію розказала рідна сестра моєї бабки, посилаючись на двох письменників. Вона Елізабета Васко - відома художниця у Будапешті, до речі, дружила із самим Пікассо! Мореплавець Васко да Гама мав багато синів. Один з них мусив покинути Португалію, йому дав притулок угорський король. А закарпатські землі були угорською провінцією. Коли бабка жила, то цю історію ніхто не озвучував. Я це сприйняв серйозно, і тому хочу дослідити, вивчити документи у Будапештському архіві.
До речі, одна знайома, побувавши в музеї у Ліссабоні, запевнила, що художник - копія Васко да Гама. І що цікаво, у юності Ловранта Бокотея вабило море, він навіть мріяв стати капітаном. Може, й справді коріння португальського мореплавця дало про себе знати через стільки поколінь?
Олена ПАВЛЮК,
Закарпатська область
Фото автора