Інваліди Закарпаття закликають можновладців забезпечити їм доступне середовище

Людина — є творінням рук Божих. Усі ми рівні як перед Законом, так і один перед одним. Це істина, яка має жити у кожному серці і лягати в основу всіх наших дій. Підтверджена вона і Законодавством України: «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах».

Але наше суспільство не радо приймає тих, хто хоча б чимось відрізняється від загальноприйнятих стандартів, які встановлені соціумом. Це твердження не оминає і людей з інвалідністю. Вони частенько є об’єктом для «цікавих очей», а їх намір жити повноцінним життям сприймається несерйозно: з жалем і співчуттям.

Однією з організацій, що намагається допомогти інвалідам і вселити в їхні душі надію та впевненість у своїй повноцінності, є Закарпатський регіональний центр соціально-трудової реабілітації та професійної орієнтації «ВИБІР».

— Інваліди ― не є іншими людьми. Вони такі самі, як всі інші: з тими ж потребами, проблемами та бажаннями. Тільки відрізняють тим, що мають інвалідність, ― наголошує директор Центру «ВИБІР» Василина Марко. —Ті люди, які звертаються у наш Центр, отримують кваліфіковану допомогу від наших психологів та соціальних працівників. Вони змінили своє життя на краще. Почали цінувати себе, в результаті чого і перемінили відношення до оточуючих: перестали дивитися на них, як «на ворогів». Ми завжди відкриті для усіх молодих людей з інвалідністю і готові надати свою допомогу тим, хто звернеться по неї.

Незважаючи на те, що люди з інвалідністю такі, як всі, однак проблем у них більше. І на це, на жаль, багатьом «начхати». У інвалідів безліч перепон: психологічних, географічних, архітектурних тощо. Тому, щоб хоч трішки полегшити їхнє життя, з Возможно, формат этой картинки не поддерживается браузером. 2007 р. директор Центру «Вибір» Василина Марко, спільно з депутатом Закарпатської обласної ради Олександром Суханом та представниками Головного управління праці та соціального захисту та Управління регіонального розвитку містобудування та архітектури ОДА, у Закарпатської області провели моніторинг доступності середовища. При перевірці враховували 9 ознак доступності середовища за методикою Національної Асамблеї інвалідів України:

«1. Безпроблемне пересування по прилеглій території.

2. Наявність визначених місць для паркування автомобілів інвалідів найближче до входу у будинок.

3. Входи/виходи, двері.

4. Доступний заїзд у приміщення, сходи/пандуси.

5. Відсутність порогів, широкі двері, широкі коридори.

6. Доступність до усіх поверхів у приміщенні (ліфти, ескалатори, пандуси тощо).

7. Наявність доступних і пристосованих для інвалідів санітарно-гігієнічних приміщень: туалету, душової тощо.

8. Доступні для людей у візках таксофони, банкомати.

9. Означення місцезнаходження (піктограми)».

У результаті таких перевірок, на жаль, виявлено безліч порушень норм доступності. Так, більшість будівель нашої області не пристосовані для людей на візках. Пандуси не відповідають Державним будівельним нормам (ДБН). У багатьох з них навіть немає поручнів, що не дає можливість виїхати ними. Прорізи дверей будівель бувають настільки вузькими, що не дозволяють в’їхати на візку досередини. Громадські туалети, яких майже немає у населених пунктах області, взагалі не доступні для «маломобільних» людей. А ті, що є в будівлях громадського призначення, не пристосовані для потреб людей у візках: мають завузькі двері, до них ведуть численні сходинки, а інколи вони взагалі закриті. У містах і селищах області відсутні спеціально відведені місця для паркування автомобілів людей з інвалідністю. І це ще не весь перелік бар’єрів для інвалідів, які проживають у Закарпатській області. Щоб уникнути надалі помилок, моніторингова група пропонує перед встановленням пандусів, дверних прорізів порадитися із людьми, для яких це все робиться.

Наразі Центр «ВИБІР» активно впроваджує просвітньо-громадську кампанію «Закарпаття безбар’єрне», підтриману Фондом сприяння демократії Посольства США в Україні, що направлена на подолання ізоляції та сприяння інтеграції інвалідів у відкрите громадське суспільство.

У рамках проекту на прикладі 3 віддалених районів області (Хустського Міжгірського та Воловецького) продемонстровано відсутність умов для безперешкодного доступу до громадських та адміністративних будівель. По-перше, немає можливості вільно пересуватися на візку тротуарами, пішохідними переходами. По-друге, зовсім не пристосовані до потреб інвалідів залізничний, автомобільний транспорт. По-третє, архітектурні бар’єри, географічна віддаленість гірських населених пунктів, в яких проживають інваліди, заважає їм отримати повноцінну професійну освіту, знайти роботу за спеціальністю, приймати активну участь в житті місцевої громади.

Інваліди та представники місцевих громад трьох районів на практичних семінарах отримували знання щодо нормативів доступності оточуючого середовища для вирівнювання умов життя у суспільстві всіх груп населення.

Керівники кампанії «Закарпаття безбар’єрне» наголошують, що у результаті реалізації проекту відбудуться позитивні зміни в свідомості інвалідів щодо їх можливостей до праці і навчання, підвищиться мотивація щодо відстоювання своїх прав на самостійне життя. Окрім того, представники місцевої влади, громадськості та інваліди 3 гірських районів Закарпаття будуть поінформовані про необхідні нормативи для досягнення реальної доступності середовища для людей з інвалідністю.

Сподіватимемося, що на майбутнє для забезпечення безперешкодного доступу інвалідів до об'єктів житлового та громадського призначення в кожному районі нашої області будуть реально впроваджені місцеві програми безперешкодного доступу.

Змінити на краще життя людей з інвалідністю неможливо без реальної допомоги з боку місцевої громади, меценатів, благодійників, донорів… Люди мають усвідомити, що навіть незначна «рука допомоги» для когось може бути дуже цінною. Адже кожен із нас має право на гідне та щасливе життя.

Вікторія Попович