Іван БУШКО: "За багатьма показниками Закарпаття може стати першим в Україні"

Українська економіка поступово виходить із кризового стану. І хоча позитивні зрушення поки скоріше намічаються, аніж проявляються на повну силу, людям тяжко жити без надії, без позитиву і чіткого бачення перспективи.

І хто, як не перші люди в області, може окреслити ці перспективи, дати експертну оцінку усьому, що відбувається в краї? Одним із таких експертів є перший заступник голови Закарпатської ОДА Іван БУШКО, до функціональних обов’язків якого входять якраз ті питання, з огляду на які можна говорити про відродження, «ставання на ноги» – це і промислова політика, й інвестиційна, й енергетика, й житлово-комунальна сфера, і навіть координація різних служб при надзвичайних ситуаціях.

«Що у нас ще кульгає – то це туризм та рекреація»

– Іване Івановичу, скажіть, що змінилося в соціально-економічному розвитку Закарпаття за останні кілька років?

– За минулий 2011-й збільшилися бюджетні надходження на соціально-економічний розвиток краю. 64 млн. грн. проти, приміром, максимуму за останні п’ять-сім років – 36 мільйонів у 2008 році – це більше, ніж просто позитивний фактор. Крім того, торік із Резервного державного фонду, загальна сума якого становить 430 млн. грн., практично четверту частину отримало Закарпаття. А будівництво житлового масиву на окраїні с. Теребля Тячівського району (і за оперативність вирішення цього питання – велика подяка Президентові та уряду) взагалі не має аналогів у сучасній Україні.

– Можемо пишатися успішним розвитком автопромисловості. Завод «Єврокар» відкрив фарбувальний цех, створюють там додатково і зварювальний цех. А з чим проблеми?

– Що у нас ще кульгає – то це туризм та рекреація, хоча від них слід очікувати найбільших і вельми позитивних результатів. Однак тут без інвестицій ніяких зрушень не буде. Закарпатські капітали можуть тільки локально щось вирішити на рівні окремого готельчика, а щоб була розвинена вся інфраструктура поряд із ним, потрібні десятки і навіть сотні мільйонів.

– А чому до нас не йдуть такі інвестиції, як пішли, наприклад, на Буковель?

– Свого часу нас трохи невдало розділили полонини (посміхається. – Авт.). Тим не менше, фірма СТС, створена Єврокаром для облаштування величезного туристично-рекреаційного комплексу на полонині Руній, ще 4 роки тому отримала для цього землі. І цього ж року розпочне там будівництво. Але придатних земельних ділянок у нас вже майже не залишилося. Є ще Петрос, який може розглядатися в цьому контексті. Та найцікавішим був Драгобрат, який можна у перспективі з’єднати з Буковелем. Це питання зараз вивчаємо.

– Але туризм – це ж не тільки лижі, це, перш за все, інфраструктура. Як із нею?

– Якщо говорити про інфраструктуру, то в першу чергу слід сказати про те, що торік на комунальні дороги нашої області виділили 40 млн. грн., у бюджеті на 2012 р. закладено вже 63 млн. грн. Цього року більшість коштів піде на об’єкти Євро-2012. У той же час цього року можемо очікувати покращення інфраструктури зв’язки «Дякове – Мукачево» через Берегово і «Лужанка – Мукачево». «Укравтодор» виграв грант із кредитом 200 млн. грн. на 5 років. За ці кошти модернізують трасу «Київ – Чоп». На виконання цих робіт можемо розраховувати вже цьогоріч.

– Крім автошляхів, велике значення має залізниця...

– Так, і в цьому напрямку триває робота: наразі запланований запуск швидкісного поїзда, який їхав би від Львова до Києва за 5 годин. Розглядається у перспективі і швидкісний поїзд на ділянці від Львова до Ужгорода. Однак для того, аби забезпечити швидкісний рух, на Закарпатті потрібен ще один тунель. Для реалізації цього проекту необхідно понад 100 млн. грн.

– А які перспективи у нашого аеропорту?

– Нині триває процес «притоку» іноземних компаній на ринок українських авіаперевезень. Вони здійснюватимуть значно дешевші міжнародні перельоти. Гадаю, що стратегічне місце розташування Ужгорода дасть можливість зберегти аеропорт і надалі його розвивати. Адже і угорці, і словаки досить часто його використовують: приміром, доїжджають до Ужгорода, а відтак летять у Київ тощо. Хоча слід визнати: існує певний «тиск» із намаганням закрити аеропорт, але ми зробимо все, щоб його відстояти.

«Найголовніше – не заважати бізнесу»

– Іване Івановичу, на що нині Закарпаттю найбільше потрібні кошти?

– Останні 3-4 роки спостерігається тенденція до збільшення залежності Закарпаття від держбюджету. Тому треба більше заробляти на місці. Зараз зменшується частка податків, які йдуть від державного сектору економіки, натомість збільшується від бізнесу: тепер він дає 53% всіх податкових надходжень. Це тенденція позитивна. Бо збір податків зростає (навіть трохи випереджає інфляцію), відповідно, зростають і зарплати, хоч і повільно. Коли податки від приватного підприємництва складатимуть 75% від загальної маси, це означатиме, що регіон життєздатний.

– Що робиться в області для підтримки бізнесу?

– І в області, і в державі робиться багато: у 2011-му кількість дозвільних документів і погоджувальних процедур зменшилася з 93 до 23-х, а час їхнього проходження скорочено в шість разів! Запроваджено єдиний реєстр, розвивається система дозвільних центрів. Торік почали діяти нові правила здачі об’єктів в експлуатацію, які зменшують вплив корупційного фактору. Тепер менше органів, які погоджують різні дозволи. Головне – не заважати бізнесу.

– Які сфери найпривабливіші для підприємців?

– Туристично-рекреаційна. З року в рік у нашому регіоні розвиваються всі можливі напрямки туризму. Саме сюди іде підприємець, відчуваючи свою вигоду.

– Коли бізнес іде у туристичну сферу, стикається там із земельним питанням – привабливі ділянки давно мають власників. Чи можна це вирішувати?

– Для національних компаній, які би хотіли сюди зайти, у нас лишилося небагато земель, придатних для використання. Але це не означає, що до нас не варто йти – є питання, які можна вирішити. І ми над цим працюємо. Позиція губернатора – заборонити розподіл стратегічно важливих земель. Рано чи пізно покращиться ситуація в інвестиційній сфері, до нас прийдуть серйозні компанії, що бажають вкладати свої гроші в успішні проекти.

– Щоб туристів на Закарпатті побільшало, потрібні не тільки лижні витяги, а й цілий комплекс атракцій. Як у нас із цим?

– Це питання зараз розглядається разом із депутатським корпусом. Гадаю, слід взяти серйозну європейську компанію з досвідом, яка би розробила концепцію туристично-рекреаційного розвитку цілої області в комплексі. У нас для цього є чудова база: і мінеральні води, і лижний напрямок, і оздоровниці, і екскурсійні маршрути, і гори, і пляжі. У тій же Хорватії чи Словаччині, Австрії такі концепції вже розробили. У нас, як і в Хорватії, багато природоохоронних території, але при цьому там вони нормально використовуються під туристичну сферу.

– Пов’язана з туризмом проблема: вода за графіком у готелях... Як бути з нею?

– Це не тільки у готелях така ситуація. У людей також є проблеми. Тому наразі в Ужгороді планується завершення двох водозаборів – у Минаї й Сторожниці. Для завершення останнього потрібно близько 2 млн. грн. За рахунок цього та частина Ужгорода, що межує із Сторожницею (це близько 30% населення), буде забезпечена водою цілодобово. А Минай дасть можливість підключити до постійного водопостачання ще відсотків 40.

Чи готове Закарпаття до можливих паводків?

– І ще трохи про воду. Як стихію. Наскільки область готова до можливих весняних паводків?

– За останні роки у протипаводкові роботи на Закарпатті державою вкладено понад 14 млн. грн. Протипаводкова програма «Тиса» дала можливість захиститися під час грудневої повені 2010-го. Тоді й Боржава, і Латориця перевищили рівень страшних 1998 і 2001 років, але таких наслідків, на щастя, тепер не було. Поки невирішеною залишається проблема з очисткою русел. Багато їх заросли чагарниками, що ускладнює проходження паводкових вод. У 2010 р. оці канали і потічки наробили більше біди, ніж Тиса чи Латориця.

– Крім дерев, струмки ще страшенно забиті пластиком...

– Це теж наша «чума», наслідок низької культури окремих людей. Потрібно налагодити збір, сортування і переробку сміття. Цього року плануємо почати будівництво великого сміттєпереробного заводу у Яношах на Берегівщині.

– А наскільки воно екологічно ризиковане?

– Абсолютно безпечне. У Європі багато подібних сортувальних і переробних заводів знаходяться на території міст. Там сміття сортують за 5 категоріями: пластик, скло, папір, дерево (і всі органічні від-ходи) й залізо. А далі – щось на переробку, щось на захоронення. Не бачу в тому ніякої біди. Сміття тут не спалюватимуть, як багато хто вважає, а сортуватимуть і закопуватимуть. Технологія приблизно така: виривається котлован, туди ставиться плівка, яка двісті років витримує, і все сміття закопується. З того компосту будемо отримувати газ, який використовуватимемо для обігріву парників та інших цілей.
Коли ж усе сказане вдасться реалізувати, Закарпаття стане справжньою перлиною України, яка приваблюватиме туристів із цілого світу, а головне, тут буде комфортно жити нашим людям.

Розмовляв Сергій ФЕДАКА