Населення Закарпаття навіть колядує на Різдво по-особливому!

У цьому році в Чумальові, що на правому березі Тереблі, відродили традицію привітань, які під новий рік звучали на адресу сільської інтелігенції ще в часи «застійного періоду» радянської влади.

Тоді ця традиція називалася щедруванням і полягала в об’їзді барвисто вбраними саньми або автомобілем всіх сільських вчителів, передовиків сільського господарства. Група старшокласників разом із Дідом Морозом і Снігуронькою співали щедрівки («Накривайте столи» та інші), передавали подарунки дітям передовиків, а за це отримували цукрики й тістечка. І так – допізна.

Детально вглибився в цю історію, бо сам постійно був у складі цих щедрівницьких груп. Радий, що тепер, уже в іншій формі, але з тим самим змістом – побажання заслуженим людям села здоров’я, щастя, гараздів (уже не під проводом партії та з нагоди нового року, а з Божої ласки та завдяки Різдву) традиція відродилася. Чумалівські школярі під керівництвом священика, педагогів школи, а також сільського бібліотекаря Надії Орсаг розучили багато колядок. Їх виконували у вигляді цілісного сценарію, в якому знайшлося місце і чорту, і ангелам, і іншим обов’язковим героям різдвяних історій.

Для багатох героїв окремо пошили вбрання. Усіх дітлахів, що забажали колядувати, підвода не вмістила - тож котрісь везлися, а більшість ішли пішки. Колядки дуже мило звучали в автентичному виконанні, що ще й ще раз змушує всіх нас задуматися про потребу не переходити на залітературені тексти, а брати ті, якими користувалися предки і які зберегли в собі святість минулих поколінь.

Символічно, що першою, до кого завітали зі своїм колядницьким гуртом діти, стала 86-річна Розалія Андріївна Бедзір. Вона 39 років пропрацювала в дитсадку і більшість із них – завідувачкою цього дошкільного закладу. Розалія Андріївна виховала багато поколінь чумалівців, була організатором різних новаторських справ (у тому числі – сільського лялькового театру). Коляда у цього заслуженого, в глибоких літах педагога стала подякою за все те, що вона зробила для земляків. Зайшовши до хати, її особисто привітав, побажавши довголіття, священик. Із задоволенням сфотографувався з колядниками і Олександр Бедзір – син Розалії Андріївни, який постійно проживає в м. Івано-Франківськ, де працює в науково-дослідному інституті.

Наступним, кому колядники показали свою різдвяну виставу і кого привітали, став директор ЗОШ І-ІІІ ст. Василь Маркуш. В не менш значущій обстановці відбувалися коляди і в інших чумалівців. Колядування в Чумальові вже не є таким поширеним, яким було у радянські і в перші роки після падіння СРСР часи.

Своїх колядників стало мало (є прикмета часу в тому, що своїх усе частіше замінюють роми: цього року колядувати до села прибули два автобуси з Королева). Зрозуміло, тепер за цукрики колядувати сільські діти не підуть, а гривнями господарі не діляться так щедро, як колись копійками. Та й гроші не всім дітям потрібні, бо в них вони є.

Зате всім нам, щоб зберігалася неповторність Різдва, колядка дуже потрібна. Вона є однією з найцінніших намистин у «колекції» цього свята, і втрачати її не можна. Що в Чумальові знайшли спосіб, як продовжити життя коляді - ми можемо лише вітати. Нова радість продовжується.

Василь ЧУМАЛЬ Фото Надії ОРСАГ