Невирішальні вибори

Чи можна проголосувати за підтримку реформ, якщо їх по суті й не починали? Чи можна проголосувати за підтримку люстрації, якщо партія-лобіст цього процесу веде на вибори людей, яким давно місце або в смітнику історії, або й узагалі в тюрмі?

Варто підтримати правлячу силу, щоб у період війни уникнути міжпартійних чвар і повторення 2005 року? Чи краще віддати свій голос новим, таким чином унеможлививши узурпацію влади чинним Президентом?

Ми знову постали перед вибором, який ще не визрів. Вочевидь, саме на це й робиться розрахунок: люди голосуватимуть на патріотичній хвилі, емоціях і спогадах, не аналізуючи ситуації. Ясна річ, що взимку нас чекає глибока криза. Тому вибори й призначено на жовтень – допоки люди (виборці) не отримали перших «холодних» платіжок за комунальні послуги, електроенергію й газ. А потім не порівняли їх із курсом валют і своєю зарплатнею. Так, безумовно, можна наводити приклад Литви, яка пережила справжню російську блокаду і пересиділа холодну балтійську зиму в шубі. Ми теж зможемо, сумнівів немає. Але чи справді завершилася наша революція, як завершилася литовська?

Чи доречно вважати нову владу справді новою, якщо ніхто (!) з винних у розстрілах Майдану не покараний? Якщо не вдалося знайти «ниточки», що ведуть від снайпера до найвищих посадових осіб, у головах яких визрів диявольський план? Дивовижним чином сталося так, що жертви в м’ясорубці зими 2014 року є лише з боку «низів», простих людей і найнижчого рангу представників силових структур. Тому й топчемося знову навколо питання: це був переворот чи таки революція?

Попри все це, немає сумніву, що наступне скликання Верховної Ради буде кращим за попереднє. Слід пам’ятати, що всі без винятку минулі вибори відбувалися в Україні під знаком апокаліпсису – політики стверджували, що цей «вирішальний бій», «остання битва», «або-або». Це добра технологія, щоб мобілізувати виборців, але вона нічим не допомагає країні. І треба визнати, що наступне скликання парламенту буде кращим не через успішні реформи, люстрацію чи дорослішання суспільства, а просто через те, що Крим і Донбас не голосуватимуть.

Тому це вибори, які насправді нічого не вирішують.

Андрій Любка