Підпірна стінка, що викладена вздовж дороги до Синевирського озера, у будь-який момент може впасти

Будівництво автостради через Синевирський перевал розпочалася у середині 60-х, а завершилося у половині 70-х років минулого століття. З того часу капітального ремонту не поводилося.

Зараз на автостраді з інтенсивним авторухом, яка веде до Синевирського озера і не менш нині визнаної туристичної Колочави, зараз вкрай тривожна ситуація. Мало того, що суцільно рясніє вирвами, наче після бомбардування, але скоїлися руйнівні лиха іншого ґатунку, які продиктовані передусім гідрологічними умовами.
Приміром, три роки тому у квітні, тут зламався “тещин язик” – так напівжартома водії нарекли крутобокий серпантин, на якому активний зсув пошкодив частину асфальтного полотна. Пригоди, за словами фахівців, можна було уникнути, якби прочищався кювет.

Деякий обсяг ремонтних робіт виконано, але від небезпеки руху тут один крок, бо до повноцінного капітального їх завершення ще й як далеко. Через перезволоження грунту, також обвалася верхова підпірна стінка довжиною 50 погонних метрів. Така доля може спіткати інші нахилені придорожні бетонні щити, які зараз виглядають, мов пізанська башта.
Якщо оперативно не застосовувати кардинальні заходи на ліквідацію аварійних бід, то у будь-який момент на автодорозі Міжгір’я – Колочава - Буштино може утворитися природний блокпост. А то й – непоправиме лихо під час руху., повідомляє Голос Карпат. В набат б’ють не лише автотранспортники, а й все занепокоєне населення Тереблянської долини, яке в один день може бути відрізаним від іншої території Закарпаття.