Що мішає Закарпаттю стати екологічно багатим краєм?

24 серпня цього року в Ужгороді пройшла зустріч з журналістами начальника Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області Андрія Погорєлова та головного спеціаліста по зв’язках з громадськістю та ЗМІ Держуправління охорони навколишнього середовища в Закарпатській області Катерини Бідзілі.

Як зазначає кореспондент UA-Reporter.com, Андрій Погорєлов привітав усіх присутніх із святом, адже зустріч відбулася у День незалежності України, та побажав їм здоров’я, успіхів та наснаги у журналістський праці.

— Карпати — той унікальний природний ресурс, який є кліматоутворюючим для усієї Європи. Тому їх доля важлива не тільки для Закарпаття, але й для наших закордонних сусідів. Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області, керуючись чинним законодавством, докладає усіх зусиль, щоб в міру своїх можливостей вживати всебічних заходів поетапного відновлення природних ресурсів, яким вже було завдано шкоди, і не допустити погіршення екологічного стану,— заявив А. Погорєлов.

За ініціативи Держуправління охорони навколишнього середовища було створено у Виноградівському та Берегівському районах 4 заповідники — «Егреш», «Ардов», «Косонська гора» та «Сілаш». Також регіональний ландшафтний парк «Зачарований край» отримав статус національного природного парку. Збільшено і територію нацпарку «Синевир» та розширено володіння Карпатського біосферного заповідника.

— Нещодавно ми разом з науковцями виносили питання по створенню заповідників та об’єктів відповідного фонду. Наразі проводиться наукове обґрунтування по створенню національного парку «Латориця», який ми плануємо створити на площі 10 га, — повідомив пан Погорєлов.

До речі, у порівняні з 1992 роком площа природно-заповідного фонду Закарпаття збільшилася майже вдвічі. Сьогодні вона складає більше 13% території. Середньоєвропейський показник — 15%. Отож, можна з впевненістю сказати, що Закарпаття наближається до середньостатистичних європейських стандартів та є лідером в Україні по темпам розвитку природно-заповідного фонду.

Болючою проблемою нині для екології Закарпаття є премікси — використанні хімічні засоби захисту рослин. Начальник Держуправління запевнив, що 8 закарпатських районів уже майже очищені від них. Але ще й нині в краї знаходиться 1300 т цієї хімречовини. На її утилізацію потрібно 10 млн. 300 грн. Кабмін затвердив цю цифру, однак поки що в область цих грошей так і не поступило. До того ж завод, який утилізує премікси, може спалити за місяць тільки 400 т.

Географічне розташування області дає можливість активно працювати з іноземними інститутськими організаціями Словаччини та Угорщини.

— Наших партнерів турбує той факт, що кожного року навесні та восени постійно поверхневі води з боку Закарпаття забруднюються пляшками та різним сміттям. Фактично, ми експортуємо сусідам побутовий непотріб. Тому спільно із угорськими партнерами ми створили робочі групи з контролю якості води. Окрім цього, ми підготували проект щодо придбання мобільної лабораторії з дослідження якості води, грунтів, атмосферного повітря… Таких лабораторій, як мені відомо, поки що в Україні нема, — говорить Андрій Погорєлов.

Нині до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області щодо незадовільного стану навколишнього середовища — засміченість, антисанітарія та вирубка зелених насаджень — звертається багато ужгородців.

— Я особисто цим питанням турбувався. Декілька разів звертався до міського голови С. Ратушняка, щоб він вжив заходів в межах своєї компетенції щодо недопущення забруднення, вирубки зелених насаджень… На жаль, конкретної відповіді не було і не має до цього часу. У відповідь йдуть якісь скарги, що хтось щось блокує, не дає їм робити. Одним словом — «відписка», — каже А. Погорєлов.
Навколишнім середовищем, зокрема, ужгородськими пляжами, потрібно займатися. Як зазначає начальник Держуправління, декілька років тому назад у місті Ужгороді все було більш-менш пристойно. Зараз же — повний безлад, адже якщо немає хорошого господаря (а ним не є пан Ратушняк), то й хата залишатиметься не обходженою.

— Я не думаю, що довіра слабкому господарю буде надана ще раз, — відмітив Андрій Вікторович.
При усіх зазначених екологічних розкладах, С. Ратушняк може здивувати тільки балатуванням на посаду мера від Партії зелених.

Т. Горянка,
В. Попович