Собаче життя в Ужгороді, або Не родись дворнягою

Останнім часом увага мешканців обласного центру Закарпаття міста Ужгорода була зосереджена на безпритульних собаках. На противагу цьому ми вирішили поцікавитися собаками, за кожним кроком яких постійно стежать і які, як не дивно, мають паспорт.

Ми завітали до Сусанни Віталівни Носової – власниці декількох собак вельми рідкісної породи, судді міжнародної категорії бернських зенненхундів з метою дізнатися про життя собак чистої благородної породи.
– Хто ви за професією? Що вплинуло на зацікавленість собаками?
– Я музикант, але через хворобу не можу грати. Починала з музики, а прийшла до собак.
Завдяки моєму батькові, я з дитинства дуже любила тварин. Він був лікарем і постійно приносив додому якусь хвору собаку полікувати. Коли мої діти були маленькими, я теж купила додому собаку. Це виховує дітей, вони вчаться бути відповідальними. Діти пізнають почуття обов’язку, тим самим вчаться бути самостійними.
– Розкажіть про собак, які живуть у вас вдома.
– Нині у мене 3 зенненхунди (дівчинки). Будь-яке чистопородне цуценя коштує великі гроші. Якщо є недоліки, ціна, звичайно, набагато менша, оскільки собака не зможе у майбутньому взяти участь у виставках. Серед наших собак – чемпіон України та кандидати в чемпіони України.
Коли народжуються цуценята, намагаюся ввесь час протягом двох місяців бути вдома з ними, доглядати їх. Це обов’язкова умова.
Чистопородне розведення – справа неприбуткова. Але людина, яка щиросердно займається цією справою, ніколи не ставить прибутки на перше місце.
Були випадки, коли я просто дарувала цуценят. Одного разу зателефонувала жінка та запитала ціну цуценяти. Вона виявилася зависокою для неї. Жінка розповіла, що її дочка прикута до інвалідного візка. Лікарі порекомендували собакотерапію, причому саме цю породу. У цьому випадку я подарувала цуценя. Нині ми підтримуємо зв’язок.
– А як на це реагує ваш чоловік?
– Чоловік не займається розмноженням чи доглядом за собаками, але постійно допомагає мені на виставках, бере на себе всю хатню роботу на той період, коли я доглядаю цуценят. Дуже важливо відчувати від нього підтримку. Це допомагає мені ще краще виконувати свій обов’язок. Ми партнери.
– Чому саме ця порода?
– У 1998 році з підавстрійського кордону я привезла суку бернського зенненхунда. Домовлялися про купівлю довго, не можна було казати, що я з України. Вперше цю породу я побачила у Польщі на виставці. Вона підкорила мене своєю інтелігентністю, вишуканістю та здатністю відчути та зрозуміти людину. Її погляд нагадує людський. Це собаки-психологи. Вони відчувають, яка людина приходить, розуміють людську мову, малогавкучі, спокійні та легко керовані своїм господарем. Зенненхунди чудові няньки для маленьких дітей, гарні охоронці для будинку. З ними легко ходити на прогулянки. Вони перші ніколи не нападуть на людину. Скоріше намагатимуться попередити.
– Чи були випадки, коли собака врятувала вас?
– Так. Вони не люблять, коли хтось ходить позаду них, особливо у темряві.
Одного разу на прогулянці у мене позаду з’явилися 3 чоловіки у нетверезому стані. Я їх не бачила. Собака зреагувала миттєво. Стрибнувши, затримала одного, поклавши передні лапи йому на груди в очікуванні подальших моїх команд.
– Собака кусає свого господаря? Прокоментуйте.
– Винен буває лише господар, а не собака. Необхідно виховувати собаку змалечку, як дитину. Пояснювати їй що можна робити, а що – ні. Необхідно дати зрозуміти, що господар – ви, а не собака.
– Яку мету ви переслідуєте, займаючись розведенням собак?
– Головна мета – збереження генофонду тварин. Для розведення собака повинна мати оцінку «відмінно», визначену на виставках. Лише тоді вони допускаються до племінного розведення. Так ми можемо слідкувати за чистотою породи.
Для цього була створена Кінологічна спілка України, до членів якої ми належимо.
– Розкажіть про цю спілку.
– На Закарпатті функціонує клуб Кінологічної спілки України (Тарр Микола Петрович – голова клубу). Клуб невеликий, на відміну від одеського чи харківського, складається з людей, об’єднаних спільними інтересами. Спілка створена саме для того, щоб займатися чистопородним розведенням. Людина, яка вступає до клубу, повинна мати собаку з родоводом. Її реєструють у єдиному реєстрі в Києві. Якщо у господаря виникають якісь питання, ми обов’язково допомагаємо, даємо необхідну літературу. Пояснюємо, як за собакою доглядати, рекомендуємо дресирувальника.
Щороку клуб організовує племенні огляди, виставки собак міжнародного рівня.
– З якими проблемами ви стикаєтеся сьогодні?
– Найголовніша проблема полягає у нерозумінні пересічних громадян важливості справи, адже ці собаки – рідні нам істоти. Багато людей, придбавши дорогу породу собак, або перетворюють їх на родові машини, або викидають на вулиці. Одним словом, в’яжуть з будь-ким, тим самим знищуючи породу.
Важливо контролювати в’язку, берегти генофонд. Я намагаюся пояснювати людині, яка придбала таку собаку і хоче займатися розмноженням, важливість збереження породи, правильного догляду за нею. Це харчування, лікування і щоденний догляд. Особливо звертаю увагу на те, щоб в’язали собак офіційно. Усе залежить від людини: якщо вона добросовісна, порядна (у будь-якій справі), тоді собака – в хороших руках. Є люди, які хочуть зберегти цю породу. Якщо ти привіз собаку з хорошими генами, необхідно турбуватися, щоб не втратити їх.
– Ваше ставлення до відстрілу собак в Ужгороді.
– Негативне. У таких випадках необхідно звернутися до міжнародного досвіду. А за кордоном стріляють у собаку лише за умови, якщо він скажений, у інших випадках – лише стерилізація.
Дізнатися про ставлення в суспільстві до своїх громадян можна, спостерігаючи за ставленням до собак.
Нині функціонуючі суспільні організації з питань створення притулків для вуличних тварин не дістають належної підтримки від влади для створення сприятливих умов на вулицях нашого міста. Цим питанням повинні займатися комунальні служби.
Отож, шановні читачі, можливо, пані Сусанна й має рацію.
Бернський зенненхунд – це дуже розумний, відданий, сміливий, добродушний і урівноважений собака. Ця порода ідеальна тим, що не була виведена штучно, шляхом схрещування різних порід, тому має стабільну психіку й ідеально урівноважений характер.
По суті справи – це швейцарська «дворняжка», собака, сформований селянином як всестороння допомога в господарстві. Вони дуже прив'язані до людей. До незнайомих ставляться доброзичливо і впевнено. Хороша нянька для дітей і компаньйон у походах.
Бернські зенненхунди дуже багатогранні в навчанні, дуже спритні і повороткі, досить витривалі, легко дресируються.
У Швейцарії існує приказка: «Бернський зенненхунд вже народжується дресированим, йому просто треба пригадати, що і як називається!». Вони дуже люблять усіх членів сім'ї, тому ідеально, якщо собака знаходиться в будинку, або хоч там ночує. Ідеально вживаються зі всіма домашніми тваринами.
Альона ПОПОВИЧ