Туристичний сезон-2015 у Карпатах обіцяє бути гарячим! (ФОТО)

У цій старій гуцульській хаті не можна користуватися мобільним телефоном, сидіти в ноутбуці і навіть не бажано вмикати світла. Але туристи, які приїжджають до гірського села Вижній Березів, не лише миряться з таким наступом на цивілізацію, але й охоче платять за нього, пише ВВС Україна.

В Україні, попри війну й економічну кризу, активно розвивається внутрішній туризм, особливо відпочинок у Карпатах, до якого часто додають епітет "зелений". Представники туристичного бізнесу очікують, що цього літа сезон буде найгарячішим за всю історію, і кажуть, що раніше такий ажіотаж поїздок у гори був хіба що перед Новим роком.

Киянка Євгенія Копп, яка вже кілька разів їздила до "Березівської хати", каже, що знайшла свій спосіб відпочинку інтуїтивно, натрапивши на опис садиби в соцмережі. Розповідає, що окрім традиційних прогулянок горами й збирання ягід чи грибів, господарі будинку навчають своїх гостей ткати килими, випарювати сіль чи готувати старовинні гуцульські страви. Своє вариво гості потім самі з'їдають за вечерею при свічках, вимкнувши все електронне приладдя і занурившись у атмосферу Гуцульщини часів Довбуша.

Ночують, щоправда, в сусідньому приміщенні, де є світло, гаряча вода і всі інші зручності. "Це як портал у дворі. З одного світу переходиш в інший", - розповідає Євгенія.

Окрім зеленого туризму, в Карпатах активно розвиваються і більш традиційні види відпочинку – походи, рафтинг і навіть засмагання на пляжі, розповідає Ганна Сидоренко з Karpaty.Info. Цей онлайн-каталог про відпочинок у горах працює вже десять років.

"Раніше Карпати асоціювалися більше з зимовим відпочинком - лижі, сани. Зараз господарі розуміють, що потрібно людей чимось займати. Чого влітку найбільше хочеться? Води. Тому з'являється багато басейнів, ставочків, деякі річки поглиблюють", - каже пані Сидоренко.

Готелі й туристичні комплекси пропонують також прокати велосипедів, стає популярним пішохідний туризм з гідами, з'являються групові екскурсії автобусами.

"Станом на зараз в деяких місцях на липень-серпень усе заброньовано", - задоволено каже засновниця Karpaty.Info. Якщо в 2013 році на початку літа її сайт відвідувало 5-6 тисяч людей на день, то нині цей показник виріс удвічі. І перший стрибок стався відразу після анексії Криму.

Війна і дороги

Колега пані Сидоренко, Тетяна Олійник з турфірми Karpaty.Travel, каже, що скрутна ситуація в країні відкриває нові можливості перед туристичним бізнесом, особливо тим, який орієнтується на іноземців.

"По суті іноземці можуть відпочити в Карпатах за 10-20 доларів на добу з проживанням і харчуванням. Це смішні гроші", - каже вона.

Однак є щонайменше дві проблеми, які заважають розвитку цього бізнесу, і одна з них – дороги. Розбиті шляхи подекуди існують лише на картах. Підприємці скаржаться, що чим далі якесь цікаве місце розташоване від хорошої траси Київ-Чоп, тим важче туди доїхати. Іноді через це доводиться міняти екскурсійні маршрути на шкоду самим туристам.

Інша перепона – страх іноземців перед війною в Україні. Далеко не всі на Заході заглиблюються в українські події настільки, щоб знати, що між Донбасом і Карпатами легко помістяться дві Чехії.

"Люди дивляться CNN і думають, що тут усюди війна і сюди небезпечно їхати, - розповідає Тетяна Олійник. - У листопаді я була в Кейптауні і місцевий чоловік почав мені розказувати, що в нас небезпечна країна. А я за тиждень побачила там більше кримінальних ситуацій, ніж за все своє життя в Україні: то сумку виривають з рук, то крадуть щось на вулиці".

Погані дороги і страх іноземців перед війною – це те, що потребує втручання держави, переконана пані Олійник. У всьому іншому підприємці покладають здебільшого на власні сили.

"Спокійно і дешево"

В уряді кажуть, що добре знають про обидві проблеми і працюють над ними. У міністерстві економіки, яке нині опікується туризмом, розповіли, що ведуть переговори з міністерством інформаційної політики про те, як пояснити іноземцям, що зона конфлікту – це лише 5% території України.

"Адже від Києва до Донецька 800 км, а від Єрусалима до Сектору Газа тільки 80", - каже Олексій Євченко, радник міністра економіки, який опікується туризмом.

Він каже, що уряд разом з київською владою запрошує до України іноземних журналістів, щоб ті пересвідчилися: "тут безпечно, спокійно і дешево".

Про погані дороги пан Євченко говорить без надмірного оптимізму: "Ми чітко розуміємо, що з тим бюджетом, який сьогодні має Україна, за один день вони не перетворяться з руїн у щось краще". І каже, що в найближчі 3-5 років ситуація навряд чи зміниться.

Туристична економіка

Те, що туризмом почало опікуватися міністерство економіки, а не окремий орган центральної влади, як було донедавна, підприємці від туризму оцінюють по-різному.

"Трактування туризму змінилося: з незрозумілої допоміжної галузі воно перейшло в розуміння, що це має приносити гроші. Це як прихований імпорт, коли йдеться про іноземних туристів", - каже Тетяна Олійник.

Ганна Сидоренко з karpaty.info додає: "Наскільки я зрозуміла, держава відходить від контролю за туризмом і переводиться на цивілізовані рейки, коли суперечки між туристом і постачальником послуг будуть вирішуватися в судовому порядку".

Однак у Всеукраїнській асоціації туроператорів поки що не оцінили змін на верхах.

"Центральний орган ліквідовано, і держава ще сама не розуміє, як вона ставиться до туризму. Поки що все відбувається не фахово, а волюнтаристськи", - каже голова асоціації Ігор Голубака. Він критично оцінює те, що за туризм нині відповідають два радники міністра економіки, які працюють на громадських засадах, а не окремий орган.

В мінекономіки на це кажуть, що планують створити окремий підрозділ, який відповідатиме лише за туризм. Там також обіцяють скликати щось на зразок національної туристичної ради, до якої ввійдуть підприємці і яка зможе сама встановлювати правила гри на ринку.

Де зміни?

Але чи змінилося щось на краще для туристичного бізнесу вже сьогодні, за час після Майдану?

"Дуже видимих змін ще немає, на жаль", - каже Ганна Сидоренко. Окрім хороших доріг, додає вона, найбільше, чого хочеться від держави, – невтручання у справи і розумного регулювання.

Та потім визнає: деякі зміни таки відбулися. Два місяці тому набув чинності закон, який скасував ліцензування туристичного бізнесу. Тепер, якщо компанія хоче називатися туроператором, їй потрібно лише записатися до спеціального реєстру.

Інша проблема, яка існувала ще зовсім недавно, – телефонні дзвінки власникам туристичних садиб від контрольних органів, які вимагали проходити різноманітні перевірки, щоб отримати дозвільні документи. Пані Сидоренко каже, що ці вимоги були незаконними.

"Власники садиб – це селяни, яких можна залякати, вони не мають власного адвоката. Хто нахабніший – відмовлявся, сварився, хто менш сміливий – платив гроші й оформлював якісь дозволи, - розповідає вона. - Але за останні півроку я не пригадую, щоб власники садиб нам щось таке повідомляли".