Українські гастарбайтери збільшують обсяг грошових переказів на Батьківщину

Урядові структури намагаються отримати контроль над цими потоками, оскільки йдеться про мільярди доларів, а отже, питання пов’язане з національною безпекою. Експерти стверджують, що влада обрала неправильний шлях вирішення проблеми, який створює нові загрози на майбутнє.

Недавно Національний банк України (НБУ) оприлюднив підсумкові показники за 2010 рік, згідно з якими обсяг приватних грошових переказів з-за кордону зрівнявся зі загальною сумою прямих іноземних інвестицій — 5,9 млрд USD проти 5,98 млрд USD. У першому кварталі ц. р. допомога, яку надають трудові міґранти своїм сім’ям, продовжувала збільшуватися: зростання склало близько 22 %, порівняно з аналогічним періодом минулого року. Гастарбайтери тільки в січні—березні ц. р. вислали на Батьківщину майже 1,5 млрд USD.
НБУ уточнив, що половина грошей приходить в Україну через кореспондентські рахунки банків, ще третина — за допомогою міжнародних платіжних систем, решта ввозиться різними неформальними шляхами. Обсяги ввезення валюти, з якої практично не платяться податки, змусили багатьох чиновників задуматися про наслідки неконтрольованої доларизації економіки і в зв’язку з цим — про національну безпеку держави.
Улітку минулого року уряд і НБУ зайнялися розробкою законопроекту «Про валютне реґулювання та валютний контроль». Документ спрямований на захист позицій національної валюти. Зокрема, передбачається запровадити заборону на грошові перекази в іноземних валютах територією України, а також на практику прив’язки ціноутворення до курсів іноземних валют. Крім того, НБУ може отримати право в окремих випадках вимагати від українських фірм-експортерів продавати за офіційним валютним курсом до 50 % виручки.
Влада повинна була б насамперед звертати увагу не на обсяги переказів гастарбайтерів — громадян України, а на скорочення інвестицій, упевнений Ільдар Газізуллін, експерт Міжнародного центру перспективних досліджень. «Співвідношення минулого року, що вразило всіх, свідчить не стільки про збільшення доходів трудових міґрантів, скільки про скорочення припливу інвестицій. І це вкрай тривожний сиґнал: гроші не вкладаються — економіка не отримує ресурсів для розвитку», — зазначив експерт. Він уважає, що саме ця проблема стосується національної безпеки: «Майже 6 млрд USD переказів — це 4,3 % українського ВВП. Нічого загрозливого для держави в такому показнику немає».
Василь Юрчишин, керівник економічних програм Центру ім. Разумкова, висловив думку, що Україна стрімко втрачає інвестиційну привабливість. «Інвестиційні ресурси є джерелом розвитку економіки. Раз грошей немає — виробництво не зростає, нові робочі місця не створюються, рівень життя громадян знижується. І той факт, що приватні грошові перекази з-за кордону збільшуються, свідчить про те, що заробітчани рятують своїх родичів, прагнуть забезпечити хоча б мінімальні стандарти життя», — пояснив експерт.
За всі роки української незалежності обсяг прямих іноземних інвестицій, за даними Державної служби статистики України, становив трохи більше за 50 млрд USD. Але, судячи зі ситуації, вони не зробили помітного впливу на структуру економіки, яка залишається сировинною та орієнтованою на металургію, що залишилася із часів СРСР. Олександр Царенок, експерт Аґенції сучасних інформаційних технологій, пояснює ситуацію тим, що Україна не створила умов, привабливих для інвесторів. «Значна частина з тих 50 млрд — це ніякі не іноземні інвестиції, а український капітал, який великі фінансово-промислові групи вивели в офшори, а потім знову частково перевели в Україну, користуючись привілеями іноземних інвесторів», — сказав він.
В умовах олігархічного устрою економіки, який не сприяв розвитку малого бізнесу, багато українців не знайшли собі застосування на Батьківщині та виїхали працювати за кордон. Згідно з минулорічними даними Світового банку, Україна перебуває на п’ятому місці у світі за кількістю трудових міґрантів. У Російській Федерації (РФ), Польщі, Італії, Португалії, Іспанії та США створені нові трудові діаспори українців, які, на відміну від представників інших національностей, дуже роз’єднані. В Україні ж ніхто не має навіть точних даних про кількість гастарбайтерів, називаються зовсім різні показники — від 1,5 до 7 млн людей.
Про реальну картину можна судити за даними НБУ: зі загальної суми переведених на Батьківщину грошей найбільше надійшло з РФ — понад
1,6 млрд USD, зі США — 570 млн USD, Німеччини — 382 млн USD, Греції — 303 млн USD, Італії — 282 млн USD, Великої Британії — 254 млн USD.
«Поки в країні не будуть створені нормальні, цивілізовані умови для бізнесу, у першу чергу для малого й середнього, люди на Батьківщину не повернуться. Відтік робочої сили буде продовжуватися і збільшуватися», — уважає політолог Сергій Таран. Його думку розділив навіть Анатолій Кінах, представник правлячої Партії реґіонів і керівник Українського союзу промисловців і підприємців, який зазначив, що прийнятий торік Податковий кодекс призвів до закриття безлічі дрібних підприємств і нової хвилі трудової еміґрації. На початку весни ц. р. це питання обговорювалося в уряді. Віце-прем’єр Сергій Тігіпко вперше вголос оприлюднив дані про дефіцит робочої сили в Україні.
За перший квартал 2011 року заробітчани переслали тільки на Буковину через банки 22,3 млн USD та 9,1 млн EUR. «Статистика переказів від заробітчан від НБУ достовірна, але вона не враховує інших джерел передачі грошей, — розповів Ярослав Кирпушко, виконавчий директор Буковинського центру реконструкції та розвитку. — Адже 30—50 % коштів заробітчани передають через водіїв, знайомих чи привозять самі».
А закарпатці 88 % за­роблених за кордоном грошей витрачають на вищу освіту своїх дітей.

Такі дані соціологічного дослідження у рамках проекту «Життя по-закарпатськи», який здійснюють Ужгородський прес-клуб спільно з Карпатським центром полінґових досліджень. 62 % заробітків ідуть на будівництво та купівлю житла, 43 % «закордонної зар­плати» тратиться на виплату боргів і кредитів. 37 % — на побутові речі (авто, телефони, комп’ютери, харчування, трендові речі, відпочинок, відкриття власної справи. Ще 32 % заробітків закарпатці витрачають на лікування в родині та забезпечення старості батьків.
Євген Клен