ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

В Закарпатті пройшла дитячо-юнацька військово-патріотична гра "Сокіл"

    01 жовтня 2020 четвер
    Переможцем гри "Сокіл" стала команда Ужгородського району

    Таку кількість барвистих вишиванок, козацьких одностроїв та військових мундирів воїнів Збройних сил України, зібраних водночас на стройовому плацу Ужгородського гарнізону, що на вулиці Другетів, бачили вперше.


    Напередодні свята 65-річчя Перемоги ця навчальна база й була у розпорядженні учасників обласного етапу дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»).

    Щойно 19 команд з усіх районів та міст обласного підпорядкування подолали КПП (контрольно-пропускний пункт) військової частини, як стало зрозумілим: кращого місця для проведення таких змагань годі й знайти. Де ще можна було з «перших вуст» почути історію 327 гвардійського Севастопольського двічі Червонопрапорного, ордена Богдана Хмельницького механізованого полку, ознайомитися з побутом трохи старших за себе солдат строкової служби, запросто сфотографуватися з козацькими старшинами чи спритно забратися на броню танка «ІС», що пройшов дорогами війни й зупинився на вічну стоянку в Ужгороді?

    Тому й настрій юних джур був відповідним. Захоплені вигуки і дзвінкий сміх час від часу змінювалися неабиякою зосередженістю й заклопотаністю: чи все враховано під час підготовки? Чи вдасться команді гідно «тримати удар» друзів-суперників?

    Та все минулося, щойно прозвучала команда шикуватися для урочистого відкриття. На трибуну, де зазвичай стоять високі військові чини, піднялися члени обласного штабу та організаційного комітету, гості свята.

    З вітальним словом до учасників гри звернувся заступник отамана Ужгородського міського осередку УРК, представник Головного штабу гри Українського козацтва «Сокіл» («Джура»), генерал-майор УРК Леонід Магдюк.

    На всіх етапах розбудови Української національної держави, наголошує він, патріотично налаштована молодь завжди була у перших лавах її творців і захисників. Заступник міського отамана нагадує джурам, що вони є нащадками славних воїнів «Карпатської Січі», які у такому ж віці, як і більшість учасників обласного фіналу гри, у березні 1939 року із зброєю в руках рішуче стали до оборони щойно народженої Карпатської України. Анатолій Магдюк оприлюднив також звернення Головного штабу гри «Сокіл» («Джура») до всіх її учасників.

    У виступах на відкритті фінальної гри заступника голови Закарпатської обласної організації ВГО УРК, генерал-майора Українського Реєстрового Козацтва Віктора Голіна, заступника командира військової частини Ужгородського гарнізону із виховної роботи майора Олександра Бовкуненка, представників освітянської громадськості Євгена Грабара, Олександра Тарана увага учасників змагань зосереджувалася на тому, що в рік 65-річчя Перемоги над фашизмом, для досягнення якої українці понесли чи не найбільші втрати і поклали на її скрижалі найдорожче -життя сотень тисяч кращих синів і дочок, особливо важливо забезпечити естафету поколінь, відроджувати і примножувати традиції козацько-лицарського виховання, бути справжніми патріотами, свято шанувати національні цінності українського народу.

    За давнім українським звичаєм, коли будь-яку добру справу починали із звернення до Всевишнього, запрошений для участі у відкритті гри священик о. Віктор запросив усіх до молитви, а відтак освятив стрій соколят і благословив на чесне змагання. Після урочистого маршу команди розпочали змагання. Гострою була боротьба на етапі «Козацька смуга перешкод». Кожна з команд у складі 6 осіб, серед яких обов’язковою умовою була присутність у команді двох дівчат, на дистанції завдовжки 500 м та з перепадом висот до 50 м демонструвала вміння підніматися й спускатися спортивним способом, рухатися по паралельних мотузках, колодах, облаштувати навісну переправу через сухий яр. З цими завданнями найкраще справилася команда Ужгородського району.

    Зовсім небагато відстали від переможців і команди м.Ужгород, Хустського району. Та найемоційніше сприймали не лише учасники, але й глядачі цього видовищного дійства етапи комплексної командної інтелектуально-екстремальної гри «Козацький шлях». Один за одним козацькі рої демонстрували обізнаність з елементами спортивного орієнтування, вміння визначати азимут, розрізняти топографічні знаки, виконували інші додаткові технічні завдання.

    Вимоглива суддівська колегія на чолі із заступником директора Закарпатського центру туризму, краєзнавства, екскурсій і спорту учнівської молоді Костянтином Сасом найвищими балами оцінила юних джур Кам’яницької ЗОШ І-ІІІ ступеня, які представляли Ужгородський район. Друге місце вибороли представники Іршавської районної станції юних туристів, на третьому - козацький рій Хустського району.

    Присутність на святі кадрових військових та козацької старшини Українського Реєстрового Козацтва створювала особливий настрій під час проведення конкурсу «Впорядок» (стройової підготовки). Тут юні джури мали можливість показати себе у всій красі: зовнішній вигляд, вміння марширувати, розмикати і змикати рій, чітко виконувати стройові команди. З усім цим найкраще впоралася команда Ужгородської ЗОШ №5 - переможниця міського етапу гри «Сокіл» («Джура»). Трохи поступилися переможцям рої Хустського, Рахівського, Воловецького районів, сили яких виявилися рівними й вони розділили між собою друге місце. Досвідчені судді високими балами оцінили їх однострої, прапори, емблеми та гасла, виконання впорядових наказів. Та хвацьке проходження стройовим кроком із виконанням козацьких пісень було визначальним.

    На думку членів оргкомітету, цьогоріч учасники обласного етапу дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура») значно краще підготувалися і до інтелектуальних змагань із знання історії українських військ, сучасних Збройних сил. І все ж із тестовими завданнями найкраще впоралися «квартети» (за умовами кожен з роїв мав виставити 4 учасників) роїв міст Ужгорода, Хуста та команда Закарпатського центру туризму.

    Пристрасті вирували й під час змагання «Рятівник», яке складалася з двох етапів: на першому кожен з роїв демонстрував теоретичні знання з надання першої долікарської допомоги, на другому -вміння організувати рятувальні роботи в різних ситуаціях. Найвправнішою в цьому виявилась знову ж таки команда Ужгородського району. Друге і третє місце - за командою обласного центру та Іршавської районної станції юних туристів.

    Та чи не найбільше з-поміж інших запам’ятається учасникам змагання конкурс-ватра «Слава героям», в якому рої юних козачат брали участь у повному складі. Він став своєрідним реквіємом пам’яті воїнам усіх військових формувань, від козацьких загонів та Українських січових стрільців - до українських патріотів, що кували перемогу над фашизмом. Він став своєрідним прологом до заключного конкурсу - конкурсу стіннівок, головною темою якого стало 65-річчя Перемоги. Всі пережиті емоції від триденної участі вилилися на аркушах ватману у захоплюючу розповідь про зв’язок минулого і сучасного, власне бачення «точок їх перетину» та своє місце у цьому процесі. Старалися всі, емоції «зашкалювали», пропозицій від «співавторів» не бракувало. Однак і тут не було рівних команді Ужгородського району, стіннівка якої вдалася на славу й була визнана найкращою. Поталанило у цьому конкурсі й командам Закарпатського центру туризму та міста Хуст, які здолали відповідно другу і третю сходинку.

    Три дні змагань, надзвичайно цікавих і змістовно насичених, пройшли, наче одна мить. І знову - загальне шикування.

    Якщо на відкритті обласного етапу дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура») команди вирізнялись одна від одної зовнішнім виглядом, то на закритті загальний стрій виглядав монолітним: козацькі рої одягли подаровані організаторами змагань сорочки з емблемою гри.

    За загальною сумою балів, переможцем обласного етапу гри «Сокіл» («Джура») визнано команду Ужгородського району. На другому й третьому місці відповідно юні джури Ужгорода та Хустського району.

    …Як і на будь-яких змаганнях, не всім командам пощастило повернутися додому з кубками переможців. Однак, судячи із настрою, з яким закарпатські джури займали місця в автобусах, аби повернутися додому, у цьому змаганні не було переможених.

    Духовний і фізичний гарт, отриманий упродовж трьох днів змагань, не одному з них допоможе глибше усвідомити суть лицарського покликання - служіння Богові, Батьківщині, ближнім - і зробити правильний вибір у житті.

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 1

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору