Винні фестивалі на Закарпатті- спосіб підтримати виноробську традицію

Закарпатські винороби намагаються зберегти свої традиції, незважаючи на несприятливе законодавство і низьку культуру пиття.

Закарпаття – традиційно виноробний край. У низинних районах, де клімат тепліший, кожен порядний ґазда має на власному подвір’ї "луґош" - міні-виноградник.

У краї з року в рік зростає кількість виноробів, які присвятили себе створенню цього напою майже професійно.

Це легко спостерігати, до прикладу, під час винних фестивалів. Поступово зростає як їхня кількість, так і кількість учасників.

Ужгород, Мукачеве, Берегове, Виноградове – кожне з цих міст має свій щорічний конкурс-продаж-презентацію з переможцями, нагородами і натовпами туристів.

Понад 15 років проводяться різноманітні фестивалі домашніх вин, на яких авторські вина авторитетними дегустаційними комісіями відзначаються як високоякісні. Найкращі влада нагороджує дипломами та медалями.

Кримінальне вино

І це в той самий час, коли діє кримінальна відповідальність за виготовлення і збут підакцизних товарів, яким є вино, без отримання ліцензії. Вартість цієї ліцензії для домашніх виноробів – захмарна: 250 тисяч гривень на рік.

Федір Шандор, краєзнавець, який часто проводить винні екскурсії, посилається на європейський досвід:

"Іншого виходу просто немає, як використати апробований у Європі досвід. Все дуже просто. Місцеві органи самоуправління мають санепідемстанцію, яка визначає якість вина за держстандартами, і у разі відповідності продукту стандартам просто видає, дарує виноробові певні кількість акцизних марок, залежно від того, скільки вина він виробив. І саме під час проходження цих стандартизацій, тестувань, сертифікацій підвищується і культура споживання вина".

Досвідчений винороб, голова спілки виноградарів та виноробів Закарпаття Олександр Ковач ділиться з Бі-Бі-Сі своїм обуренням:

"Ліцензія у цивілізованому світі - це не є джерело прибутку держави. На ліцензіях заробляють тільки на високоприбутковому бізнесі. Це гральний бізнес, нафта, тютюн або важкий алкоголь. Але вино і виноградарство – це взагалі дотаційна галузь".

Професіонали, напівпрофесіонали і аматори

Поруч із проблемами, з якими стикаються досвідчені винороби, на Закарпатті звичною стала практика, коли на винні фестивалі приїздять усі, хто має вдома хоч діжку вина. Керівник закарпатського турінфоцентру Олександр Коваль нарікає на новомодне аматорство:
Червоний виноград

"Якщо я озвучив, що є вісім виноробів хороших, якісних, то вони є найбільшими насправді виноробами, які роблять, можливо, 80 відсотків всієї продукції саме приватного виноробства. Бо коли ми бачимо фестиваль вина у Мукачеві, на якому є 200-300 виноробів, то люди виносять одну-єдину бочку і називаються теж виноробами. А це є двісті літрів, наприклад, вина. А винороб, який робить дві-три тонни вина, має зовсім інші стандарти, зовсім інші цінності, які він вкладає у це вино. Він цим живе".

Ціна фестивального вина коливається від 15 до 40 гривень за літр.

Звісно, трапляється що й легендарна "Троянда Закарпаття", представлена там за ціною близько ста гривень за літр.

Але на будь-якому закарпатському ринку домашнє традиційне і, на невибагливий смак, зовсім непогане вино продається у пет-пляшках закарпатськими ґаздинями за мізерною ціною - 6 гривень за літр.

Від "сладєнького" до винної культури

Усі винороби запевняють, що їхнє вино – найкраще.

Туристи здебільшого вірять усім, хоча, зізнаються знавці цієї сфери у Закарпатті, про високу якість місцевих вин можна буде судити лише тоді, коли підвищиться і винна культура. І тих, хто виробляє, і тих, хто споживає вина.

Принаймні так вважає Федір Шандор: "Більшість туристів, приїхавши скуштувати закарпатського вина, просять "сладєнькоє". Це саме те, яке "б’є у голову" - зі спиртом, ароматизаторами і подібними речами. А якщо у туриста немає винної культури – нема про що і говорити. Саме зараз наші винні фестивалі та створений нещодавно Закарпатський винний шлях і формує первинну культуру споживання якісного вина. Очевидним є те, що у нас зменшується кількість ізабельних сортів, які є небажаними у виноробстві взагалі і забороненими на винних фестивалях. Але ж саме попит на них наштовхує власників виноградників, щоб краще продати більше "простого" вина і більше заробити, аніж формувати винну культуру".

Олександр Попович