"Закарпаття безбар’єрне" не таке вже й безбар’єрне...

Другий рік у Закарпатській області реалізується проект «Закарпаття безбар'єрне», який має на меті створення доступного середовища для людей з фізичними вадами. Втім, як зауважила одна із координаторів цієї роботи Василина Марко, в нас усе ще не все так гладко, як би того хотілося...

Робота по здоланню бар'єрів, що заважають людям з обмеженими можливостями безпроблемно діставатися до потрібного місця, розпочалася ще в кінці 2008 року. Упродовж минулого року Василина Марко та депутат обл-ради Олександр Сухан, котрі опікуються проектом, їздили районами нашої області та моніторили ситуацію. Попри те, що в багатьох населених пунктах державні та приватні установи вже поволі пристосовуються до потреб людей з обмеженими можливостями, все ж у більшості міст та сіл виправлення ситуації закінчується своєрідною «пандусома-нією». Тобто, коли біля входу в будівлю облаштовують пандус, що не відповідає жодним будівельним чи архітектурним вимогам. Таким пандусом не те щоб проїхати на візку, а й пройти пішки складно.
«Торік нам вдалося обстежити 92 об'єкти, зокрема установи місцевого самоврядування, заклади охорони здоров'я, Пенсійного фонду, культури, освіти, — розповідає Василина Марко. - Майже в усіх районах області пандуси не відповідали нормам. До того ж, у жодному із районів не було дотримано всіх дев'яти ознак доступності інвалідів до відповідних установ. Чи не в кожному населеному пункті була одна й та ж проблема: недоступність людей з вадами до важливих суспільних об'єктів, як-то: банків, нотаріальних контор, гуртожитків навчальних закладів, медичних установ».
Проблемою, за словами Ва-силини Марко, продовжує залишатися поганий стан тротуарів, доріг, пішохідних доріжок, якими можуть пересуватися люди на візках. Дуже мало наразі в наших містах і світлофорів, обладнаних звуковими сигналами, необхідними Для людей з вадами зору.
Не відповідає нормативам і кількість зарезервованих місць для автомобілів інвалідів на платних автостоянках. Практично зовсім не враховуються при облаштуванні доступності потреби людей з вадами зору та слуху: немає інформації для цієї категорії людей, зокрема табличок з написами шрифтом Брайля, перил на сходинках, відсутнє контрастне маркування на ребрах сходинок, пішохідних переходах, платформах вокзалів і станцій; відсутня візуальна інформація для людей з обмеженнями слуху.
«Але попри все це є й позитивні зрушення, — каже Василина Марко. - Наприклад, маємо вже в області декілька держустанов, котрі пристосували свої приміщення до потреб людей з обмеженими можливостями: Іршавська, Великоберезнянська, Ужгородська райдержадміністрації, а також деякі комерційні об'єкти. Відрадно, що починають з'являтися місця для автомобілів інвалідів на приватних стоянках, тривають роботи з облаштування похилих з'їздів з тротуарів на проїжджу частину».
До речі, на цьому робота координаційної групи проекту не завершилася. Упродовж цього року Василина Марко та Олександр Сухан мають намір продовжити моніторинг державних та приватних установ.
Сніжана РУСИН

На Закарпатье детям-инвалидам помогают с выбором будущей профессии