Закон про спецконфіскацію загрожує нашому європейському майбутньому

> У Комітеті Європарламенту з іноземних справ вчора проголосували на користь надання Україні безвізового режиму з країнами Європейського союзу. Однак, відкривати шампанське ще рано. Одночасно з цією, безумовно, прекрасною новиною, у Фейсбуку Представництва ЄС в Україні з’явилось повідомлення, яке ставить під сумнів однозначність рішення наших західних партнерів. У повідомленні йдеться про закон № 4811, який наразі активно лобіюють депутати від «Народного фронту», зокрема – Сергій Пашинський, який є автором скандального законопроекту, Тетяна Чорновіл та Вікторія Сюмар. >> «Удосконалення законодавства з повернення активів, яким також передбачені процедури конфіскації, було і є одним із зобов’язань, які взяла на себе українська влада у рамках процесу візової лібералізації. Представництво ЄС хоче ще раз нагадати, що згідно зі своєю попередньою оцінкою пакету “безвізових” законів прийнятих Верховною Радою у лютому 2016, проект закону про конфіскацію (№4811) не містить вагомих гарантій захисту прав власності, що відповідало би стандартам ЄС. >> Це може радше бути сприйнято як поспішний крок у напрямі запровадження більш суворого та інтрузивного інструменту без необхідного дотримання принципу, що розвиток цих подій має протікати пліч-о-пліч з більшим захистом права на справедливий суд, прав власності та підвищеною стабільністю відносин власності» - йдеться у повідомленні представництва ЄС . >> Європейські та вітчизняні експерти звернули увагу на наступні негативні аспекти , які містить законопроект 4811: загроза праву власності українських громадян; незабезпечення права на справедливий суд; суперечності з положеннями Конституції України; загроза багатомільярдних компенсацій за рахунок державного бюджету; загроза стабільності відносин власності. В даному випадку, доволі показовим є той факт, що, окрім самих лобістів закону, його майже ніхто не підтримує – ані громадськість чи експерти, ані народні депутати, незалежно від фракції. >> Виходячи з цього, я вважаю, що справа тут – виключно у приватному інтересі декількох осіб, зацікавлених у прийнятті закону 4811, з ігноруванням інтересів українського народу чи точки зору інших депутатів. Втім, «аргументи», які приводять захисники законопроекту, не можна вважати повноцінною відповіддю на звинувачення, які висунули групі Пашинського європейські, американські та українські організації та приватні особи. Апелювати до того, що «так воно буде по закону», фактично значить не апелювати ні до чого взагалі. В усі попередні сесії законопроект було відхилено та навіть знято з повістки дня, але немає ніякої гарантії того, що це не буде зроблено, наприклад, на наступному тижні. >> Через це, на мою думку, ми, громадянське суспільство, маємо слідкувати за цим одіозним прецедентом і не дати Пашинському, Сюмар, Чорновол та наближеним до них особам проштовхнути законопроект, який не принесе користі нікому окрім них самих. Законопроект № 4811 – не якесь просте перейменування міста чи вулиці, на яку можна не звертати увагу. Його прийняття представляє загрозу європейському майбутньому нашої України.