Чому від Ужгорода віддаляється Європа?

[b]“Чому ми закопуємо в землю труби, які так потрібні Україні?” — запитав, коли ремонтували тепломережу, якийсь політик із народу.

Це — смішно.

Та подекуди вельми на смішному рівні ставляться до нагальних потреб обласного центру різні чини та й сам шановний електорат, що навіть почав подекуди сподіватися, що Ющенко, як і Ленін, скасує всі їхні борги “занепадницького кучмівського часу”.

Зараз формується бюджет міста на 2005 рік. Ключовим питанням переймаються всі.[/b]



— Від цього залежить і господарська діяльність нашого підприємства., — говорить Юрій Георгійович. — На жаль, ситуація відкривається нашим очам невтішна. Ще не “забита” в бюджет компенсація різниці тарифів. То потрібно буде змінювати ціни на комунальені послуги. Шкода, що пройшов уже й січень вважай. Швидким буде і другий місяць. Понесемо збитки за ці два місяці, бо згідно законодавства маємо повідомляти громадян про зміну тарифів не раніше ніж за тридцять днів до їх упровадження. Якщо цінова політика стосовно надання наших комунальних послуг в місті зміниться — то вступлять вони в силу тільки через тридцять днів. Тобто пройде цілий холодний сезон без будь-якої матеріальної компенсації в бік “Ужгородтеплокомуненерго”. А комунальне підприємство і так знаходиться у зоні збитковості. Тому в 2005 році буде надзвичайно важко вийти навіть на жалюгідний рівень минулого року. Знову, як перед церберами, будемо стояти перед монстрами неоплачених енергоносіїв — газу, електроенергії. Маю на столі наразі попередження, що і в нас тут збираються відімкнути електрику. А населення не поспішає проплачувати за надані послуги.



[b][i]— В зв’язку з революцією, думаю, підвищилася свідомість народних мас…[/i][/b]



— Ні, на жаль, на сьогодні процент проплати за надані послуги навпаки стрімко знизився як з боку населення, так і бюджетних установ, інших споживачів.



[b][i]— За ідеєю, фантастично палкими майданними настроями мала би різко піднятися національна свідомість?[/i][/b]



— Можливо, це такий критичний місяць. Населення почало сподіватися на якусь компенсацію, обіцяну з високої трибуни, з їхніх заморожених вкладів на ощадних книжках радянського часу. Думаю, якщо би такі акції і почалися десь — то це будуть компенсації тієї заборгованості, що за межами трирічної позовної давності. На поточні платежі це аж ніяк не вплине. Якщо люди свідомо створюють зараз борги — це неправильна тактика, бо кожну заборгованість обов’язково доведеться погашати з кровно зароблених у даний час наявних коштів. Тож легше буде для власного бюджету сплачувати регулярно — ні душа, ні голова не болітиме. Та і якість надання послуг стає вищою. Більше грошей на нашому рахунку — ліпше громадянам. Усе взаємозв’язано. Та на сьогодні відсоток проплати за надані послуги склав 58,7 процента. Населення платить 58 відсотків, ніяких розрахунків немає з боку бюджетних установ як міських, так і обласних. Тому, після неодноразових попереджень, ми знову вимушені приступити до планових відключень споживачів за несплату за надані послуги. Почали з відомчих гуртожитків, кооперативних будинків. Останні сплатили за послуги тільки на 27 відсотків. Це прямо якесь нахабство. Тому й доводиться вдаватися до таких непопулярних заходів, бо під загрозою теплозабезпечення цілого міста. Бюджетні організації заборгували вже мільйон гривень. Це знижує процент проплати за газ, що напружує стосунки з ДК “Газ України”. Адже ми оплатили голубе паливо на 60%. За електроенергію в цьому місяці можемо розрахуватися тільки на рівні сорока відсотків. Тобто вже важко забезпечувати навіть поточну поверхову свою діяльність. Час, думаю, схаменутися всім. Сподіваюся, що до наших проблем повернеться лицем як населення, так і бюджетні установи, інші споживачі. Адже живемо в одному місті, робимо спільну справу.



[b][i]— Може, міській владі закликати маси до пробудження свідомості, а не тільки дивитися “під кого” залізти, аби не вилетіти з крісла, провести якусь пропагандистську кампанію вЗМІ, щось зробити, аби люди зрозуміли, що треба таки платити, а не лічити жовтих мух на стелі? Адже якщо ми зібралися бути європейцями, то мусимо бути не з дзвіночками та пов’язками на головах та інших тілесних органах, а стати педантами в найменших дрібницях, а тим більше в обов’язкових проплатах, від яких залежить якість нашого життя.[/i][/b]



— Думаю, що найближчим часом не вдасться жити по-європейському. Через економічні передумови. Через ментальність, яка склалася. Далеко не європейська вона. Одними закликами: “Люди платіть!” мало що можна зробити. Найперше слід направляти зусилля влади на поліпшення якості комунальних послуг. Це впливає на ріст свідості ужгородського електорату. Чоловік легше розлучається зі своїми грошима, коли він має сповна ті послуги, на які розраховує. На це міська влада мала би направити свої зусилля. Та що ми бачимо? При формуванні бюлджету 2005 року врізане асигнування. Минулорічний бюджет задовльнив потреби комунального господарства тільки на 30 відсотків, то тепер буде ще менше. Невідомо, як піднімати якість наданих послуг і сприяти цим підвищенню проплат?



[b][i]— Мабуть, впливає на вашу роботу перерозподіл сил у міській владі по зміні державної влади в цілому?[/i][/b]



— Так. Бюджетні установи не розраховуються. Раніше вони це робили стовідсотково. Я вважаю, що це — наслідки.



[b][i]— Всі прицінюються до якихось портфелів,а не думають про загальний стан у країні?[/i][/b]



— Деяким чином і так. Незалежно від політичної ситуації, того, що відбувається, найпершим має бути справа громади. За будь-яких умов потрібно займатися господарством, вести розумну господарську діяльність у місті, зосереджувати в цьому напрямку всі зусилля. Якщо ж розум починає займатися політичними подіями, оцінкою їх — то господарська діяльність відходить на другий план.

— У нас, на жаль, розумними вважають крикунів, а господарників ледь не “тормозами”, “загальмованими”.



[b][i]— Можливо, й так.[/i][/b]



— А насправді від того гальмується загальний стан справ, і Європа віддаляється. І для міста, і для області... Розмовляв Василь Зубач