Національна культура і мистецтво врятують Україну

— Яку роль повинна відігравати культура в сучасних умовах, яке її основне завдання?

— Щоб зміцнити нашу Незалежність, потрібно, щоб культура працювала на національну ідею та національну ідеологію. Хіба не зрозуміло, що саме завдяки культурі ми зберегли свою ідентичність і постали у світі як неповторна держава з мужнім козацьким лицем. Саме духовним своїм станом і обличчям Україна цікава світові. Духовність повинна стати основою консолідації суспільства. Сільська культура трансформувалася у міську. Фольклор повинен викладатися в школах. А для цього треба мати певні фонди. Щодня втрачаємо сотні фондів, які зберігаються в архівах. Вони руйнуються назавжди. Але маємо живих носіїв фольклору. Треба створити наукові лабораторії по всій Україні, створити попит на українську культуру, на національний продукт. Щоб вистояти у життєвій боротьбі, не зникнути з арени історичного творення, а утвердитися на ній, як українська нація, її керівна еліта має дбати про всебічний культурний розвиток українського суспільства, а насамперед, щоб не висохли наші першовитоки, щоб зберегти пам’ять народу, що міститься у фольклорі.

— Звичайно, в цьому розумінні неабияка роль належить книзі.

— Треба назавжди усвідомити: ніщо не може заступити місця і значення книги у цивілізованому розвитку людства. Ніщо не може подарувати ті почуття, які виникають у душі, коли береш до рук книгу, гортаєш її сторінки, відчуваєш її неповторний запах і поринаєш у дивовижний світ, де тільки ти і герої. Ти з ними живеш, вмираєш, відроджуєшся, твориш дива — це і є найпривабливіша сила найдавнішої у світі писемної пам’ятки людства.

Особливо благородна мета фольклорних видань, які сприяють духовному збагаченню як юних читачів, так і дорослих. Видання могли б стати найбільш привабливими й перспективними для Закарпаття та й усієї України. Крім цього, необхідно популяризувати наші духовні надбання, завдяки чому не тільки жителі України, а й дедалі більше людей в усьому світі знатимуть, що є така держава — Україна

Доброго настрою туристам додали б касети, компакт-диски з народними піснями Закарпаття. Відеокасети звеселяли б задушевними піснями, а іскрометними танцями — учасники колективів художньої самодіяльності нашого краю.

— Я, наприклад, великі надії покладаю також на телебачення, яке, на жаль, поки що не служить повною мірою духовному відродженню України.

— Усім уже давно відомо, що молодь зараз більше піддається впливу телебачення, ніж батьківському вихованню. То скажіть, що дають сучасні телепередачі з іноземними бойовиками та пропагандою порнографії? На яких прикладах виховується наша молодь? Що чекає Україну, як країну, у майбутньому? Від телепередач хочеться чогось рідного, українського. Хочеться, щоб частіше пропагувалися наші пісні, танці, звичаї, обряди, щоб молодь знайомилася з історією нашої держави, українським мистецтвом, тими ж козацькими звичаями, а не вчитувалася в таємниці японських ніндзя. Тим більше, що Україна така співуча країна, і талантів у неї багато. Не треба дати бездуховності поглинути нас. Хотілось би, щоб засоби масової інформації, преса, телебачення і радіо, кіно, книговидання, школа, вузи нашої держави — все повинні робити для глибшого пізнання духовної спадщини українського народу і його славної тисячолітньої історії, сприяти збагаченню культурно-мистецьких надбань України, пропагувати засобами мистецтва прагнення української нації до утвердження своєї незалежності і державності, постійно привертати увагу широких кіл громадськості до проблем української мови, освіти і культури.

— Приємно, що ви настроєні оптимістично на майбутнє і в культурі та мистецтві вбачаєте порятунок нашої нації, нашого народу.

— Я не сумніваюся в тому, що національна культура і мистецтво врятують Україну, наше суспільство від усіх негараздів. Доки держава не повернеться обличчям до проблем культури, нам важко сподіватися на підвищення рівня життя загалом. Без духовних цінностей нема і не може бути України. Тому що духовні надбання –– то єдине, неповторне, що залишається після нас, коли все інше відходить у небуття. Коли стануть культурнішими люди, чиновники, депутати різних рангів, відродиться культура землеробства, тоді й стануть конкурентноспроможними наші промислові товари, стане культурнішою наша сім’я і суспільство в цілому. Однак це станеться за однієї дуже важливої умови: якщо на освіту, культуру і мистецтво виділятимуться в достатній кількості кошти. Треба, щоб у наших бізнесменів, взагалі багатих людей, комерційних структурах, потужних компаніях і фірмах, небайдужих до даної проблеми організаціях та окремих меценатів було не тільки добре, а й милостиве серце, а бути милостивими вчив нас Ісус. І коли поруч з нами є люди, які не тільки на словах, а й на ділі вірні заповідям Божим, можна бути впевненим: ми подолаємо всі труднощі, і над нашим Закарпаттям, над Україною вічно лунатимуть чудові пісні щасливих людей. У нашому краю чимало зібрано фольклорних матеріалів, але щоб вони дійшли до читача, їх треба опублікувати. Меценати, патріоти, заможні земляки з благородним серцем і красивою душею, де ви? Відгукніться. Підтримайте, допоможіть надрукувати пісні, казки, легенди та перекази, все те цінне, що народ виніс із років і століть. Розмову вів Василь ЗУБАЧ