Про офіцерську честь, народ і законність
Мабуть, багато наших читачів, як і всіх тих, хто уважно стежить за розвитком подій після інциденту на стадіоні «Авангард», з нетерпінням чекали виходу суботніх газет. У першу чергу це стосувалось «Відомостей міліції» — офіційного друкованого органу УМВС України в Закарпатській області, де нарешті мала з’явитись офіційна та об’єктивна оцінка подій 26 листопада на стадіоні «Авангард». Насправді ж, ми знову побачили дещо різні правові оцінки та інтерпретації, які чомусь не тільки не дають жодних відповідей на поставлені нами раніше запитання, але й породжують цілу низку нових недоречностей, недомовок і непорозумінь.
Якщо уважно прочитати матеріал зі спільної прес-конференції начальника УМВС України в Закарпатській області, генерал-майора В.Варцаби та заступника прокурора області М.Гангура, то в більшості моментів все сходиться на тій версії подій, яку з самого початку висунула газета «Вісник». Отже, зі слів начальника обласної міліції та заступника обласного прокурора виходить, що 26 листопада на стадіоні «Авангард» співробітники міліції затримали групу осіб (а не «злочинців і бандюків», як повідомляла опозиційна преса), у транспортних засобах яких (наголошуємо, не безпосередньо у згаданих осіб, а в їх транспортних засобах!) виявлено і вилучено, цитуємо: «мисливську зброю і один бойовий пістолет».
Далі, прокуратурою порушено одну кримінальну справу «за фактом погрози працівникам міліції та замаху на їх життя» (по якій, судячи з усього, немає жодного затриманого і ніяких вагомих доказів), і в той же час, проводиться службове розслідування по заявах затриманих (а скоріше — потерпілих) щодо неправомірних дій працівників міліції. Як висновок, сказано, що «підозрюваних буде притягнуто до адміністративної відповідальності за неправильне зберігання і перевезення мисливської зброї»! Отже, ні слова про «організоване злочинне угруповання», автомати Калашникова, УЗІ і вибухівку. Ні слова про стрільбу по «неозброєних» міліціонерах, «побиття і розстріл опозиційного мітингу» і тим більше, про «захоплення в заручники однієї з ужгородських шкіл». І, до речі, ні слова про те, за що ж конкретно затримано президента футбольного клубу ОСК «Закарпаття» В.Пауля.
У принципі, на підставі вищенаведеного можна було б вважати абсолютно спростованими всі вигадки та провокаційні брехливі звинувачення, які прозвучали останніми днями в газетах та телеканалах помаранчевої опозиції. Так само, можна було б зробити паузу у висвітленні цих подій до остаточних висновків слідства. Якби не одне «але»...
У цій же газеті «Відомості міліції» вміщено ще одну розповідь про події на стадіоні «Авангард» з вуст, як сказано, їх безпосереднього учасника — заступника начальника управління карного розшуку УМВС підполковника Ю.Рахівського. Маємо визнати, що не тільки «грізний» заголовок, але й сама інтерпретація подій підполковником Рахівським викликали у нас, з огляду на все, що відомо про спецоперацію «Авангард», щире здивування і чимало спірних питань. Отже, спробуємо простежити сюжетом вже третьої (?!) за рахунком (після керівників ужгородської та обласної міліції Зелінського і Варцаби) версії подій, яка виходить з міліцейського відомства.
А чи був хлопчик?..
На початку підполковник Рахівський стверджує, що міліція отримала оперативну інформацію ніби на стадіоні «Авангард» зібралась група людей, цитуємо: «чоловік 150-170, які буцімто готові застосувати зброю до мирних маніфестантів». Відразу ж звернемо увагу на три принципові моменти. По-перше, як бачимо, кількість людей на стадіоні за 8 днів катастрофічно зменшувалася з 1000 (цю цифру виголошували 26 листопада на мітингу опозиції), до 400 (у заяві так званого регіонального «комітету національного порятунку» на чолі з В.Балогою), 300 (інтерв’ю начальника міськвідділу міліції А.Зелінського) і нарешті до 150-170 осіб. По-друге, ті, хто зібрались 26 листопада на стадіоні, поступово зі «злочинців і бандюків», «організованого злочинного угруповання» нарешті перетворилися просто на «людей» і максимум на «підозрюваних». По-третє, за весь час, що минув після 26 листопада, жоден відповідальний працівник міліції, включаючи і самого підполковника карного розшуку Ю.Рахівського, так і не назвав жодного факту чи доказу, які б підтверджували вищеназвану оперативну інформацію! А якщо таких доказів немає, то, може, простіше визнати, що мала місце недостовірна оперативна інформація, як наслідок — сталася звичайна помилка, і справа на стадіоні «Авангард» є аж ніяк не ужгородським Бесланом, а справою про «неправильне зберігання і перевезення мисливської зброї» (що, до речі, теж треба ще довести в установленому порядку).
Йдемо далі. За словами підполковника Рахівського, «довелося діяти надзвичайно оперативно. Не було навіть часу на замовлення й отримання табельної зброї». І далі, увага: «ми скликали офіцерські збори, у яких взяли участь представники кількох підрозділів УМВС і вирішили негайно роззброїти групу на стадіоні». Виходить якийсь парадокс. Отримавши таку серйозну оперативну інформацію, офіцери міліції чомусь не мали часу, аби поставити до відома своє вищестояще керівництво, взяти відповідні санкції і табельну зброю, зате мали час, уявіть собі, зібрати офіцерські збори кількох підрозділів і самостійно прийняли рішення про проведення на стадіоні бойової спецоперації.
Але це парадокс тільки на перший погляд. І справа навіть не в тому, що ні законодавством, ні відомчими інструкціями офіцерські збори не наділені правами приймати рішення про здійснення таких операцій. Все просто і добре продумано — начальство нічого не знає, законних санкцій немає, рішення прийняли колективно офіцерськими зборами. Іншими словами, в разі якихось порушень чи скандалу конкретного відповідального, що віддав наказ, немає і спитати ні з кого. Колективне рішення і кругова порука!
Тепер щодо стрілянини. Підполковник Рахівський у своєму інтерв’ю продовжує стверджувати, що «стріляли тільки підозрювані. Спочатку був постріл, скажемо так, на залякування. Далі почалася прицільна стрільба. Словом, я нарахував шість пострілів». А тепер давайте співставимо деякі факти. За два дні до цього, у четвер, начальник міськвідділу міліції полковник А.Зелінський у газеті «Фест» стверджує дослівно: «було зроблено десь 8 пострілів, на місці пригоди вилучено 8 стріляних гільз, є сліди пошкодження кулями дерев». Тому питання — скільки насправді було пострілів? Скільки знайдено гільз і з якої зброї? Хто ті свідки, які бачили, що підозрювані стріляли в міліцію? Які ще є докази цього? Чому однакових, зрозумілих і обґрунтованих відповідей на ці питання працівники міліції не зуміли надати громадськості навіть через тиждень після подій на стадіоні?
Але з цього ж приводу є інші незрозумілі моменти. З якої конкретно зброї могли стріляти по міліціонерах люди на стадіоні, якщо за всіма повідомленнями самої ж міліції всю виявлену мисливську зброю було вилучено після затримання «підозрюваних» при обшуках в їх автомобілях (тобто ніхто з людей на стадіоні зброї при собі не мав!), а єдиний бойовий пістолет було вилучено ще на підступах до стадіону?! Як бути з заявами більше трьох десятків «підозрюваних» (а на нашу думку — потерпілих), котрі в один голос стверджують, що працівники міліції стріляли по них без попередження, а потім, з нецензурною лайкою і погрозами, розмахували пістолетами перед їх обличчями?
Сподіваємося, перевіркою і слідчими діями прокуратури відповіді на ці питання будуть обов’язково знайдені. Проте, аби не повертатись більше до цієї теми, вкажемо ще на один, найбільш слабкий і непереконливий момент у всіх трьох міліцейських версіях подій. Як відомо зі слів А.Зелінського і В.Варцаби, майже всіх людей, за винятком однієї особи, було того ж дня звільнено з-під затримання «за відсутністю в їх діях складу злочину чи правопорушення». Те ж саме визнає і підполковник Ю.Рахівський: «перевіривши всіх, кого вдалося затримати, ми заарештували трьох чоловік. Ми знаємо всіх, хто був того листопадового дня на стадіоні. До речі, із тих трьох заарештовано тільки одного, двох інших відпущено: у їх діях ми поки що не вбачаємо складу злочину».
Що ж тоді виходить? З одного боку, всі названі нами посадові особи обласної і міської міліції заявляють, що на стадіоні в міліціонерів стріляли і, тим самим, здійснили замах на їх життя. А це, нагадаємо, законодавством кваліфікується як особливо тяжкий злочин, який згідно зі ст.348 Кримінального кодексу України карається ув’язненням від 9 до 15 років, або пожиттєвим терміном ув’язнення. З іншого боку, нам кажуть, що всіх відпустили, і навіть знаючи всіх, хто був тоді на стадіоні, нікого не затримують, бо немає складу злочину! А якщо складу злочину (підкреслюємо, особливо тяжкого злочину) немає навіть на десятий день після інциденту, то коли ж він з’явиться? Висновки, як кажуть, робіть самі...
Була б людина... Справу міліціонери завжди знайдуть?
Тепер що стосується президента футбольного клубу В.Пауля. Минув уже тиждень, як його, м’яко кажучи, «затримали», але так і немає зрозумілого пояснення чи мотиву — навіщо це зроблено. Наскільки нам відомо, проти нього не висунуто жодного звинувачення у скоєному злочині чи правопорушенні і будь-яких правових пояснень міліція чомусь дати не може. Якщо справа у зареєстрованій мисливській зброї, яка знайдена в його машині і яка, на думку правоохоронців, є переробленою під бойову, то цей факт аж ніяк не вимагає утримання людини під вартою.
Якщо ж вірити версії про «злісний опір міліції» при спробі запросити його у міськвідділ для якихось пояснень, то в цьому випадку достатньо опитати 4 свідків, які спокійно і ні від кого не ховаючись обідали разом з В.Паульо у ресторані готелю «Дружба». І ці свідки, мабуть, розповіли б, яким чином та в якій формі озброєні і в масках спецназівці, без жодних слів і пояснень «запросили на бесіду» в міськвідділ президента футбольного клубу.
Нічого нового не зміг додати до цього і підполковник Ю.Рахівський. Навіть навпаки, заперечивши сам собі і чомусь порушивши презумпцію невинності, без рішення суду, яке вступило в законну силу, він просто обізвав усіх людей на стадіоні і президента клубу «злочинною зграєю Чалого», котра скоїла «багато злочинів»!? Більше того, названий підполковник карного розшуку щиро підтвердив наші припущення щодо фабрикування і фальсифікації кримінальних справ, порушених після інциденту на стадіоні. Ось його слова: «Порушено багато кримінальних справ. Люди, які постраждали від зграї Чалого, пишуть заяви про вчинені підозрюваними грабежі, розбої тощо. Хотів би звернутися і до інших закарпатців, щодо яких згадані бандюки також вчинили злочини: не бійтеся, звертаєтеся в міліцію».
Одним словом, кримінальна справа з серії — несіть люди хто що може, а ми вам подякуємо. І це говорить досвідчений оперативник, авторитетний підполковник обласного карного розшуку! Сміх і сльози! Так і хочеться запитати, шановний, а де в українському законодавстві написано, що людину спочатку брутально арештовують, а вже потім збирають заяви та докази?! Таку правоохоронну практику — «була б людина, а стаття знайдеться», ми вже проходили. І було це у сталінські, а на Закарпатті — у післявоєнні радянські роки...
Таким чином, це майже все, що ми дізналися з офіційних версій правоохоронних органів. На жаль, громадськість краю і донині не отримала відповіді на інші, поставлені «Вісником» запитання. А саме, що робили і в якій якості знаходилися на місці оперативно-слідчих заходів опозиційні нардепи В.Балога і С.Ратушняк? Що робили на стадіоні журналісти балогівського «М-Студіо», які потім змонтували для довірливих глядачів «страшне кіно» і чому не пустили туди журналістів обласного телебачення? Чому застосували силу при затриманні до невинних людей (яких всіх потім відпустили), поклали на сніг технічний персонал стадіону і дві години тримали під дулами дублюючий склад ОСК «Закарпаття»? За що убозівцями було двічі жорстоко побито водія президента футбольного клубу — молодого 25-річного хлопця, який навіть не є підозрюваним по цій справі і який у тяжкому стані перебуває нині на лікарняному ліжку? Чому ви, як безпосередній учасник подій, не дали відповідей на ці питання, шановний пане підполковнику?!
У заголовку цього матеріалу цілком не випадково стоїть визначення «офіцерська честь». Саме про неї ми хотіли б поговорити в контексті всіх подій навколо спецоперації «Авангард». Тим більше, що, як бачимо з опозиційних газет і з висловлювань підполковника Ю.Рахівського, збори офіцерів міліції (які і є символом вираження та дотримання офіцерської честі) дуже часто фігурують в останніх резонансних подіях. По-перше, як ми вже знаємо, саме офіцерські збори прийняли рішення про проведення збройної спецоперації на стадіоні «Авангард». По-друге, як пишуть опозиційні ЗМІ, невдовзі після подій на стадіоні зібралися ще одні офіцерські збори (понад 300 чол.), які нібито висловили недовіру начальнику УМВС області В.Варцабі та його першому заступнику В.Русину, утворили якусь таємничу Координаційну раду, котра тепер замість легітимного начальства нібито й керує усією закарпатською міліцією.
Відразу ж зауважимо, що з приводу створення в міліції якоїсь Координаційної ради та недовіри Варцабі і Русину жодних офіційних підтверджень немає. Тому все це можна віднести до про вокативних прийомів опозиційної преси. Однак із самими зборами офіцерів не все так просто. Як нам вдалося з’ясувати, такі збори дійсно були, але організували і зібрали їх не чимось обурені прості офіцери міліції, а народні депутати В.Балога і С.Ратушняк. І знаєте, в чому тут парадокс, який не в’яжеться з поняттям офіцерської честі? Правильно! Адже збори офіцерів міліції (в тому числі УБОЗу, карного розшуку) зібрали — увага! — двічі судимий за кримінальні злочини нардеп Ратушняк і нардеп Балога, який сам, його родичі та комерційні структури четвертий рік фігурують у кількох десятках кримінальних справ!
Для офіцерів міліції та всіх закарпатців нагадаємо ще й про ті речі, які пану Ратушняку поки що зійшли з рук і за які він, маючи депутатську недоторканість, жодним чином не відповів. Це побиття з нанесенням тілесних ушкоджень різного ступеню: керівника фонду комунального майна міста Ужгорода В.Маргіти, начальника управління ОДА з питань підприємництва І.Цапа, начальника управління ОДА з туризму С.Слободянюка, депутата міської ради Пономарьова.
Останній особистий злочинний «подвиг» нардепа, відомого в кримінальних колах на прізвисько «Рата», мав місце майже рік тому. Отож, нагадуємо в деталях: «Увечері 28 грудня 2003 року у м.Ужгороді в ресторані «Жеглов» відбувалась вечірка працівників приватної стоматологічної фірми «Натадент». Близько 00 год. 30 хв. 29 грудня 2003 року до ресторану прибув його фактичний власник народний депутат С.М.Ратушняк. Його супроводжували двоє жінок і троє чоловіків. Народний депутат С.М.Ратушняк запросив до танцю одну з працівниць фірми «Натадент». На зауваження керівника фірми І.В.Ковальова не втручатись у відпочинок його колективу, народний депутат С.М.Ратушняк, підійшовши до столу відпочиваючих, наніс І.В.Ковальову удар в обличчя. Спроби осіб, супроводжуючих народного депутата С.М.Ратушняка, припинити бійку виявилися безрезультатними. С.М.Ратушняк продовжував наносити удари по голові І.В.Ковальову спочатку бокалом від шампанського, далі металічним охолоджувальним відерком, а потім десертним келихом. Під час сутички народний депутат С.М.Ратушняк наніс також удар в обличчя дружині І.В.Ковальова, яка намагалась вступитись за чоловіка. У результаті бійки, влаштованої народним депутатом С.М.Ратушняком, директор фірми «Натадент» І.В.Ковальов отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, різано-рваних ран лобної частини голови та струс головного мозку і в даний час перебуває у нейрохірургічному відділенні обласної клінічної лікарні. По даному факту Ужгородським МВ УМВС за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.296 КК України, стосовно С.М.Ратушняка порушено кримінальну справу». Це, шановні офіцери закарпатської міліції, не журналістський матеріал, цитата з офіційної довідки ваших колег з Ужгородського МВ УМВС. Станом на нинішній день згадана кримінальна справа уже повністю завершена і передана в Генеральну прокуратуру для здійснення відповідного подання до Верховної Ради про притягнення вже втретє С.Ратушняка до кримінальної відповідальності! То відколи збори офіцерської честі в Закарпатті організовують і збирають вчорашні зеки та потенційні кримінальні рецидивісти?!
Ужгородський УБОЗ — то ще не вся міліція
А тепер трохи про політику. Яку політичну силу і якого лідера опозиції представляють останні роки в Закарпатті Ратушняк і Балога? Правильно — блок «Наша Україна» та його лідера В.Ющенка. Тоді давайте згадаємо про відкрите звернення десятків співробітників і ветеранів закарпатської міліції, яке вони надіслали до вищого керівництва держави і всіх засобів масової інформації. Датоване це звернення 27 квітня 2004 року.
Отже читаємо: «нам надзвичайно гірко та боляче чути, як народні депутати з блоку «Наша Україна» ось уже майже рік обливають брудом і нас, співробітників правоохоронних структур, і всіх закарпатців. З трибуни Верховної Ради лунають незаслужені, наклепницькі заяви про те, що на Закарпатті органи державної влади та правопорядку злилися з бандитами...
Нас, співробітників органів внутрішніх справ, свідомо і привселюдно обливають помиями, обзиваючи нас «бандитами», «бидлом», «собаками», «нелюдами», «холуями» і тому подібними виразами, яких ми не чули навіть від кримінальних злочинців, а не те що від людей, наділених народом державною владою. За що?! І чому?! Якщо «Наша Україна» та особисто її лідер пан Віктор Ющенко так зневажливо ставляться до співробітників органів внутрішніх справ уже й нині, то як ми зможемо співпрацювати з цими політиками у майбутньому, якщо вони, як про те заявляють, прийдуть до вищої влади в державі? І що це буде за влада, лідери якої уже сьогодні дозволяють собі принижувати людську гідність громадян України, погрожувати фізичною розправою та моральним терором?
Ми, співробітники міліції Закарпаття, відчуваємо цей терор на собі та на членах наших сімей протягом останніх двох років. А з весни 2003 року та до нинішніх днів моральний терор з боку функціонерів «Нашої України» проти міліції Закарпаття почав набирати вже й форми терору фізичного. Провокації проти співробітників органів внутрішніх справ, організовані народними депутатами та функціонерами «Нашої України», мали місце уже влітку минулого року, під час виборів мера міста Мукачева. Тоді народні депутати України В.Балога, Т.Чорновіл, І.Іванчо та деякі інші безпричинно напали на співробітника УБОЗ УМВС, який виконував свої службові обов’язки, потрощили його автомобіль і, погрожуючи розправою, відібрали у нього відеокамеру та сумку з особистими документами. Ніхто з учасників нападу на оперативного співробітника міліції та його фактичного пограбування жодної відповідальності так і не поніс. Навпаки, постраждали від цієї провокації лише співробітники УБОЗ УМВС.
Того ж року (2003-ого) народний депутат України Сергій Ратушняк, який також був тоді членом фракції «Нашої України» в парламенті, спровокував конфлікт на центральному ринку м.Ужгорода, побивши новопризначеного Ужгородською міськрадою директора цього комунального ринку пана О.Пономарьова. Коли ж до місця події прибули співробітники Ужгородського міськвідділу внутрішніх справ на чолі з тодішнім начальником міськвідділу полковником В.Ценовим, народний депутат Ратушняк накинувся з лайкою, погрозами та кулаками й на них. Так само, як і його колеги В.Балога, І.Іванчо та інші, С.Ратушняк силоміць видер з рук співробітника міліції відеокамеру і розбив її. Жодної відповідальності за напад на офіцера міліції пан Ратушняк також не поніс, що спричинило подальший конфлікт, під час якого вже було пролито кров наших службовців.
Так, у грудні минулого року група народних депутатів від фракції ВР «Наша Україна» організувала захоплення адміністративної будівлі на речовому ринку по вулиці Краснодонців в Ужгороді... Народні депутати України Сергій Ратушняк, Юрій Оробець, Василь Червоній та деякі інші привезли до Ужгорода 45 бойовиків, найнятих у Києві, і силоміць захопили адміністративну будову, підступно, несподівано напавши на співробітників УМВС, які охороняли будинок. Кілька міліціонерів було отруєно газом, їм було нанесено серйозні тілесні ушкодження, що викликало необхідність госпіталізації та лікування потерпілих співробітників УМВС. Цей напад на співробітників УМВС був організований та спровокований виключно народними депутатами Верховної Ради, членами блоку «НУ». По факту нападу на співробітників міліції та їхнього побиття було порушено кримінальну справу. Але до кримінальної відповідальності було притягнуто лише рядових виконавців тієї кривавої провокації. Ніхто ж із безпосередніх організаторів та керівників брутального нападу на співробітників міліції в Ужгороді жодного покарання, звісно, не зазнав. Ніхто навіть не вибачився перед нашими співробітниками, які стали жертвами не лише брутального нападу, але й ще брутальнішої наклепницької кампанії, розгорнутої проти міліції Ужгорода і Закарпаття в засобах масової інформації, контрольованих «Нашою Україною».
Після голосування під час відомих мукачівських виборів 18 квітня цього року, народні депутати України Роман Безсмертний, Юрій Павленко, Петро Олійник вдерлися до приміщення Мукачівської міської ради і безпричинно накинулися з побоями на полковника міліції В.Шелепця, який ніс там службу по охороні громадського порядку. Бити намагалися і співробітників спецпідрозділу міліції «Беркут». На підполковника Є.Лендєла накинувся з лайкою та погрозами народний депутат В.Червоній, який грозився «зірвати погони», «вигнати к чорту з міліції», «змішати з лайном» і т.д. Пан Червоній видер з рук офіцера Лендєла відеокамеру і службове посвідчення, а коли підполковник Лендєл почав вимагати повернути йому службову апаратуру та документи, то сталося дещо таке, що взагалі не вкладається в нормальну людську свідомість: народний депутат Червоній витягнув своє «чоловіче достоїнство» і помочився у бік офіцера міліції просто на очах у десятків людей на площі перед міськрадою.
Як пояснити всім громадянам нашої України, що «бандитами», «собаками», «нелюдами» в тих дикунських подіях в Мукачеві 18-19 квітня ц.р. були зовсім не співробітники органів внутрішніх справ, а саме ті безвідповідальні політики, які організували і спровокували цей шабаш?! Адже після того побоїща на лікарняні ліжка потрапили не політики пана Ющенка, а полковники міліції В.Цанько та В.Шелепець. Тяжких психологічних травм зазнали практично всі ті правоохоронці, які були тими днями в Мукачеві».
Даруйте, шановні читачі, за таку довгу цитату, однак, на наше переконання, вона дуже доречна й актуальна. Оскільки всім офіцерам закарпатської міліції необхідно зараз чітко зрозуміти, які саме політики нині кличуть їх «бути з народом». І що саме вони та їх колеги з блоку «Наша Україна» (а не ті нещасні молоді хлопці зі стадіону «Авангард», в яких невідомо за що стріляли, яких били, а потім обізвали «бандюками і злочинцями») два роки поспіль лаяли матюками, принижували, безкарно й брутально били та морально тероризували закарпатську міліцію!
І насамкінець про народ. Дивно нині чути популістські гасла, що міліція повинна «бути з народом». Шановні, вона і так з народом. Але, крім усього іншого, вона, міліція, має стояти на захисті закону і прав усіх без винятку громадян. І «помаранчевих» і «біло-синіх», і тих, хто не бажає виряджатися у жодні кольори. А зараз чомусь «народом» називають тільки тих, хто ходить з помаранчевою символікою і голосно кричить на мітингах...
Р.S. Коли матеріал готовий був до друку, до нас надійшла цікава інформація, що на проведення спецоперації «Авангард» представники кримінального угруповання Блюка виділили для «преміювання» окремих офіцерів міліції 150 тис. дол. Чи правдивою є ця інформація і хто отримав ці гроші, сподіваємось дізнатися пізніше і повідомити наших читачів.
[a href="http://visnyk.info/news.aspx?id=1069"]visnyk.info[/a]