СЛИВКА Іван Васильович

Я — 48-річний підприємець, родом із Мукачівщини, але все своє свідоме життя пов’язую з Ужгородом. Народився у простій робітничій закарпатській сім’ї. Рано залишився без батька, тому знаю, почім ціна шматка хліба. З 19 років, як і тисячі закарпатців, об’їздив по заробітках Сибір, Прибалтику. Працював підсобником на будовах. На початку 90-х пішов у бізнес.
Сьогодні в бар-клубі «Три горби», який знаходиться в районі автовокзалу, регулярно проводяться благочинні змагання інвалідів із більярду. Усі 13 змагань, у тому числі й чемпіонат України, пройшли за рахунок власника бару Івана Сливки.
Моє кредо в житті — допомога соціально незахищеним верствам суспільства: інвалідам, пенсіонерам, школярам і студентам, працівникам бюджетної сфери. Ніколи не відмовляю у допомозі церкві, школі, дитсадкам, військовим частинам, «афганцям».
На власному досвіді знаю, як важко простій людині відстояти власні інтереси під пресом чиновницького всесилля. Тому до влади повинні прийти нові люди!
У разі мого обрання депутатом міськради зобов’язуюся зробити все, аби влада Ужгорода стала підзвітною й прозорою для ужгородців. Аби мешканці нашого міста знали, на які соціальні програми витрачаються гроші платників податків. У разі невиконання своїх передвиборних обіцянок ужгородці мають право відкликати як депутата, так і голову міста.
Соціальна справедливість — ЦЕ:
— соціальний захист пенсіонерів, інвалідів, ветеранів, багатодітних та малозабезпечених сімей;
— рівність усіх перед Законом;
— належний рівень житлово-комунальних послуг, громадського транспорту,
— розвиток духовності, культури, спорту, екології;
— повернення старих добрих традицій нашого славного Ужгорода. Як депутат, домагатимусь впровадження реального механізму погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги з місцевого бюджету для соціально незахищених ужгородців;
— створення в Ужгороді точкової вільної економічної зони;
— гідні нашого міста медицину, освіта, наука, культура та спорт;
— підняття стипендій, пенсій та мінімальних зарплат до реального прожиткового рівня;
— надання освітянам та медпрацівникам статусу державних службовців із відповідним підвищенням розміру пенсій.
Як мешканець вул.Станційної, добиватимусь, аби врешті-решт Ужгород мав гідні свого статусу залізничний та автомобільний вокзали. Боротимусь за те, аби припинити ганебну практику відключення світла, перебоїв із водопостачанням у багатоповерхівках.
Влада повинна існувати для людини, а не людина для влади. Разом ми переможемо!