Від сьогодні в Ужгороді подорожчав проїзд у міському автотранспорті, або Чи не очікує Україну повернення у першу половину 90-х?

Від сьогодні в обласному центрі Закарпаття подорожчав проїзд у міському пасажирському автотранспорті. Рішення про це прийняв минулого тижня виконавчий комітет Ужгородської міської ради, мотивувавши його збільшенням собівартості перевезення пасажирів, в т.ч. зростанням цін на пальне.

Отож, тепер городяни та гості Ужгорода платитимуть за проїзд в автобусахз до 17 пасажиромісць 0,75 грн., в автобусах більшої місткості — 0,60 грн. Подібна тенденція спостерігається і в інших містах України.

Що ж виходить? З одного боку, нинішній уряд декларує соціальні пріоритети усвоїй діяльності, зокрема підвищуючи пенсії, з іншого — маємо стрімке підвищення цін на пальне, високі ціни на продукти харчування, котрі (у зв’язку, в тому числі, й даним зростанням цін на бензин і дизпаливо!) мають тенденцію до збільшення, а не до їх зменшення.

Виникає цілком резонне питання — чи покриють зрослі соціальні виплати зростання цін і чи не стануть нинішні (на думку багатьох еконмістів і політиків) “незбалансовані” кроки уряду причиною розкручення чергового інфляційного витка, результатом якого може стати повернення соціально-економічного життя держави до стану першої половини 90-х років з непередбачуваною галопуючою інфляцією і масовим зубожінням більшості населення України?



До речі, тенденція до підвищення цінових тарифів спостерігається сьогодні не тільки в сфері пасажирських автоперевезень. Так, як в Ужгороді, так і в Закарпатській області в цілому, в останній час багато говорять про необхідність перегляду тарифів у бік їх збільшення і в сфері житлово-комунального господарства. Окремі «гарячі голови» з нової влади, без усіляких «прозорих» пояснень у необхідності цього кроку, пропонують навіть підняти плату за комунальні послуги у 8-10 разів (!). Інакше, як спробою поправити фінансове становище комунальних підприємств за рахунок населення, а не вдумливої роботи по покращенню повсякденної діяльності самих господарюючих суб’єктів у цій сфері, й не назвеш. Можливо, якби надавані ними послуги були б більш якісними, зокрема, якби в житлових будинках не текли стояки, які не мінялися вже десятиліттями, через що маємо затоплені підвали, а в квартирах узимку було б тепло, то й населення платило, мабуть, набагато охочіше…