Нагорода знаходить мужніх!

Але для Юрія Белякова спочатку була звитяга! Його, як і тисячі юнаків колишньго Радянського Союзу, 1982 року в складі контингенту радянських військ направляють у Афганістан. Не засмагати ж на сонці, звичайно. Будучи командиром розвідки, смерть не раз і не двічі зазирала в його вічі. За півроку військової служби на афганській землі Юрій отримав два поранення. Словом, доля у нього непроста. Та за прожитим він не сумує і навіть не шкодує — Афганістан його загартував на все життя!



По Афгану Ю.Беляков швидко віднайшов себе. Працюючи у міському військкоматі, він займався обліком ветеранів війни та військової служби. Наскільки це важкий гуж, Юрій впевнився на власному досвіді. Не вислухаєш уважно ветерана, не пропустиш через серце його біль, вважай, нічим людині не зарадив! Отже, Юрію таку делікатну науку, як людинознавство, довелось опановувати на марші. Ветерани ба, швидко відреагували на чітку громадянську позицію Юрія Белякова: зі своїм болем так і посунули до нього чергами! Тільки з ним, кажуть, хочемо мати справу, він, як ніхто інший, нас зрозуміє.



Уже понад два роки Юрій Беляков працює в управлінні з питань внутрішньої політики облдержадміністрації, де займається зв’язками з громадськими організаціями та ветеранами війни. Ділянка праці досить складна й відповідальна. Чи неважко йому?



— Важко сприймати стан соціального захисту наших людей за нинішніх реалій, — каже Юрій Беляков. — У принципі, тільки тому я і погодився працювати в органах державної влади, бо і сам, на власній шкурі, відчув, що таке чиновницьке свавілля. А хто краще захистить права бездолених, аніж той, хто пережив цю біль!?



Юрія Володимировича Белякова висунуто кандидатом у депутати Ужгородської міської ради по виборчому округу №34. У Афгані на полі бою він не кинув жодного товариша. Хоча це могло вартувати йому життя. Не кине й вас! Іван Жирош