Близько 10 млн. грн. було незаконно утримано від закарпатців, що потерпіли від паводка 1998 року

“Завдяки” кредитуванню із Закарпаття вже зняли 10,5 мільйонів гривень, які планувалося направити на зарплати та інші соціальні виплати.

Одразу після катастрофічного паводка в листопаді 1998р. Президент України оголосив Закарпаття зоною надзвичайної екологічної ситуації і Кабінету Міністрів було доручено виділити необхідні кошти для проведення відновлювальних робіт. 6 березня 1999 року Кабмін прийняв постанову №322 “Про кредитування будівництва та відбудови житла і надвірних споруд для громадян, які постраждали внаслідок стихійного лиха в Закарпатській області”. Ця постанова затвердила Положення про порядок кредитування та визначила механізм цільового фінансування відбудовних робіт. Згідно з п.2 Положення, Закарпатська ОДА стала позичальником 42 млн.грн. перед Ощадбанком та позикодавцем цих грошей перед постраждалими від стихії громадянами.

Інший пункт постанови передбачав, що облдержадміністрація зобов’язується укласти угоду на 15 років між потерпілими від паводка і Ощадбанком про безвідсоткову позику, яку згодом доведеться повертати. Ця постанова фактично поставила область на межу фінансової кризи. Кабмін не повинен був диктувати Закарпаттю подібні кабальні умови, а облдержадміністрація — погоджуватися на них. Мова не мала йти про жодні кредити і позики з тієї причини, що віддати 42 млн. грн. (та ще й під 30% і 12% річних) область ніколи не зможе. Весь бюджет Закарпаття на сьогодні складає всього 380 млн.грн..

Наслідки “кредитування” Закарпаття починає відчувати вже сьогодні. У кінці весни Кабмін списав із облдержадміністрації 10,5 млн. грн. у рахунок пені за кредит, хоча ці гроші було заплановано спрямувати на зарплати та інші соціальні виплати.

Крім цього, в ОДА надійшли вже 4 ухвали Вищого Господарського Суду України, згідно з якими найближчим часом з ОДА стягнуть ще близько 11 млн.грн. за відсотки по кредитах.

Розраховуватися з кредитами і відсотками за них Закарпаття фізично не взмозі, оскільки ні субвенції, ні відповідної дотації в Державний бюджет України для цього закладені не були. Необхідних коштів, зрозуміло, немає і в обласному бюджеті.

У 1998р. закарпатці потерпіли від стихії, і держава мала просто компенсувати вартість їхніх зруйнованих чи пошкоджених будинків. Саме така схема розрахунків реалізується в ході ліквідації наслідків березневого паводка 2001 року: громадянам, що потерпіли від стихії, видається не кредит, і не грошова допомога, а компенсація. Різниця між ними в тому, що компенсація не оподатковується.

Проте в 1999-2000 роках облдержадміністрація і обласна рада прийняли рішення про перейменування позики на грошову допомогу. Це призвело до стягнення з коштів, що надавалася громадянам для відбудови, 22,5 відсотків податків. Таким чином із 6267 потерпілих від паводка до місцевих бюджетів було перераховано близько 10 млн.грн. Цього можна було уникнути. Потрібно було на сесії перейменувати позику не на грошову допомогу, а не компенсацію. Тоді потерпілі отримали б на руки набагато більші суми грошей, призначених на відбудову житла.

Рішення облдержадміністрації та облради викликало масу звернень постраждалих від стихії закарпатців в ОДА та інші центральні органи виконавчої влади, Адміністрацію Президента України, Верховну Раду України з проханнями не знімати з виділених державою коштів податки (тільки за 2001 рік до ОДА надійшло 1245 подібних заяв).