Чи краща Тимошенко за екс-президента Саркозі? - мабуть масштабами!
27 апреля 2024 суббота
25.03.2013 (00:34)
Якщо для Ніколя Саркозі привласнення коштів в сумі 150 тисяч євро – «развод по-пацанячи», то для Тимошенко 3 мільярди гривень - «чисто по-девичьи» на кишенькові витрати.
22 березня у Франції відбулась знакова для України і окремих її екс-лідерів подія - судовий слідчий міста Бордо висунув екс-президенту Франції Ніколя Саркозі обвинувачення у шахрайстві щодо недієздатної особи, а саме - мільярдерші, власниці відомої фірми «Loreal», Ліліан Бетанкур. Як стало відомо з іноземних мас-медіа, у 2007 році Саркозі скористався довірою 90-річної жінки для отримання коштів на фінансування власної президентської компанії у розмірі 150 тисяч Євро. Нагадаємо, що за аналогічний злочин у свій час був засуджений на два роки умовно екс-президент Франції Жак Ширак.
Доволі знайома картина для пересічного українця. Адже вітчизняна «газова принцеса» Тимошенко скористалась довірою не тільки власних навколопартійних спонсорів, але й держави в цілому, нанісши їй колосальні збитки у формі вкрай невигідних газових контрактів під час її прем’єрства і махінацій на посаді керівника «Єдиних енергетичних систем України». Борг ЄЕСУ, очолюваної Тимошенко, за позовом «Газпрому» склав 3,1 млрд. гривень. У той же час, збитки, завдані Тимошенко НАК «Нафтогаз Україна», за вироком суду, склали один мільярд п’ятсот шістнадцять мільйонів триста шістдесят п’ять тисяч двісті тридцять чотири гривні. Для простішого сприйняття суми – півтора мільярда гривень.
То хто ж тоді завдав більшої шкоди державі та її громадянам – Саркозі, який скористався довірою власниці «Loreal», чи Тимошенко, яка загнала країну у колосальну боргову яму на багато років уперед.
У порівнянні із українською екс-прем’єркою та привласненими нею сумами Саркозі просто нервово курить збоку, однак не кричить на увесь світ про політичні переслідування і «полювання на відьом», а також не збирає світові консиліуми за участю шарлатанів-лікарів. І французьку Феміду ніхто не обвинувачує у протиправності рішень і політичній упередженості. Люди просто роблять свою роботу і керуються відомою фразою Жиглова про те, що злодій повинен сидіти у тюрмі, ким би він не був у минулому.
Якщо для Ніколя Саркозі привласнення коштів в сумі 150 тисяч євро – «развод по-пацанячи», то для Тимошенко 3 мільярди гривень - «чисто по-девичьи» на кишенькові витрати.
22 березня у Франції відбулась знакова для України і окремих її екс-лідерів подія - судовий слідчий міста Бордо висунув екс-президенту Франції Ніколя Саркозі обвинувачення у шахрайстві щодо недієздатної особи, а саме - мільярдерші, власниці відомої фірми «Loreal», Ліліан Бетанкур. Як стало відомо з іноземних мас-медіа, у 2007 році Саркозі скористався довірою 90-річної жінки для отримання коштів на фінансування власної президентської компанії у розмірі 150 тисяч Євро. Нагадаємо, що за аналогічний злочин у свій час був засуджений на два роки умовно екс-президент Франції Жак Ширак.
Доволі знайома картина для пересічного українця. Адже вітчизняна «газова принцеса» Тимошенко скористалась довірою не тільки власних навколопартійних спонсорів, але й держави в цілому, нанісши їй колосальні збитки у формі вкрай невигідних газових контрактів під час її прем’єрства і махінацій на посаді керівника «Єдиних енергетичних систем України». Борг ЄЕСУ, очолюваної Тимошенко, за позовом «Газпрому» склав 3,1 млрд. гривень. У той же час, збитки, завдані Тимошенко НАК «Нафтогаз Україна», за вироком суду, склали один мільярд п’ятсот шістнадцять мільйонів триста шістдесят п’ять тисяч двісті тридцять чотири гривні. Для простішого сприйняття суми – півтора мільярда гривень.
То хто ж тоді завдав більшої шкоди державі та її громадянам – Саркозі, який скористався довірою власниці «Loreal», чи Тимошенко, яка загнала країну у колосальну боргову яму на багато років уперед.
У порівнянні із українською екс-прем’єркою та привласненими нею сумами Саркозі просто нервово курить збоку, однак не кричить на увесь світ про політичні переслідування і «полювання на відьом», а також не збирає світові консиліуми за участю шарлатанів-лікарів. І французьку Феміду ніхто не обвинувачує у протиправності рішень і політичній упередженості. Люди просто роблять свою роботу і керуються відомою фразою Жиглова про те, що злодій повинен сидіти у тюрмі, ким би він не був у минулому.