Звернення общества Подкарпатських Русинов.

Звернення общества Подкарпатських Русинов. До жителів Подкарпатської Русі. Оцінюючи нинішнній стан нашого життя, треба об'єктивно проаналізувати період після 1945р. Бо тільки тоді можна зробити правильні висновки про теперішній час і збагнути, що нас очікує надалі. Для такої оцінки ми виходимо з двох незаперечних істин. Перша: наш край до 1945р. перебував, в цілому, на токому ж рівні розвитку, як і наближені до нас регіони ( за 30-50км) теперішніх сусідніх держав Словаччини і Мадярщини. Друга істина стара, як світ, і говорить, що все пізнається в порівнянні. Так от, якщо порівняти стан нашої інфраструктури, комунального господарства, медицини, екології , рівень зайнятості населення, оплату праці, як і будь-які інші показники в житті суспільства з показниками цих регіонів сусідніх держав, то приходимо до сумних висновків, що ми дуже відстали у всіх сферех людської діяльності. А тому ми відкидаємо всі балачки влади про якесь міфічне процвітання і здобутки, як і пустопорожні обіцянки, які роками лунають, про плани. програми, наміри, концепції і т.ін. За нашою оцінкою, весь післявоєнний період характеризується чітко вираженим колоніальним статусом нашого краю, який використовувався як джерело дешевої робочої сили , дармової сировини та важливого стратегічного плацдарму, націленого проти Європи.Якщо з розпадом Радянського союзу остання функція відпала, то перші дві зберігаються в повній мірі до нинішнього часу.Який є вихід з цього вкрай незадовільного становища? На наше глибоке переконання, єдиним виходом з цього є здобуття нашим краєм сильної самоврядності, тобто автономії з широкими повноваженнями, згідно обласного референдуму 01.12.1991р.На наш погляд, вже кожному жителю краю має бути зрозуміло, що Київський центр не здатний і неспроможний вирішувати насущні проблеми нашого краю. Для отримання автономіїї, окрім обласного референдуму, в нас є незаперечні історичні і правові підстави: 1. наш край ніколи не входив в жодне державне утворення на сході і навіть ніякої згадки про наш край в літописах Київської Русі немає; 2. у прийнятному в Хусті 21.01.1919р. всекрайовим з" їздом рішенні умовою входження до Західноукраїнської народної республіки, було врвхування нашої окремішності. 3. Мадярщина законом №10 від 21.12.1918р.н.надаланашому краю автономію. 4. Сен-Жерменський договором 1919р.з. Австрією та Тріанонським договором1920р. з Мадяршиною зафіксоване наше входження до Чехословацької республіки як автономної одиниці з широкими правами. Ці права були реалізовані в повній мірі восени 1938р. Згідноконституційного закону про нашу автономію, навіть Президент чехословацької республіки не міг бути обраним, якщо за нього не проголувала більшість депутатів парламенту від Підкарпатської Русі. 5. В Рядянської Союз наш край увійшов в статусі держави . Отже, можна одночасно стверджувати, що кожна область України не має вагомих історичних і правових підстав на автономію, як наш край Виникає питання, що дасть нашим людям і нашому краю автономія? Оскільки основою автономії є принцип приналежності всіх природних ресурсів і матеріальних благ, створюваних (існуючих) на території автономії, жителям автономії, то можна з великим оптимізмом дивитися в майбутнє нашого краю. Ми виходимо з того, що наш край є економічною самодостатньою одиницею і з нинішнім ганебним та принизливим його становищем вічно достаційного регіону час покінчити. Ця оцінка базується на таких фактах: 1. Унікальному географічному положенні нашого краю на перехресті транспортних потоків у Центральній Європі.Лише часткове викоричтання цього факту в інтерсах автономії кардинально змінить економічну сетуацію. Для прикладу, тільки транзит газу по тереторії краю по міжнародним цінам коштує за рік біля 600млн доларів США, тоді як весь , в основному дотаційний бюджет області, становить тільки 100млн доларів на рік. 2. Раціонального, в інтересах краю, використанні немалих природних ресурсів, таких, як ліс, мінеральні води та ін... 3. інтенсивного розвитку туристичного-рекреаційного потенціалу,що дозволить значно збільшити зайнятість населення і в перспективі покінчити з мандрамипо цілому світу в пошуках шматка хліба. Це далеко не всі факти, здатні покращити життя краян. Важливим здобутком автономії стане й зменшення тотальної залежності від центру, який довів свою цілковиту бездарність і неефективність у вирішенні життєвих проблем краю. Щоб добитися автономії необхідно проявити нам наполегливість і цілеспрямованіст. На жаль, жоден з регіональному осередків політичних партій та громадські організації, як і органи місцевої влади, не переймаються цією проблемою,а людей, занепад всюди і у всьому та спаскуджена природа краю, бо в консервації цього катастрофічного негативу мають власну вигоду. Єдиним громадськими ОРГАНІЗАЦІЯМИ, ЯКІ ДОМАГАЮТЬСЯ АВТОНОМІЇ КРАЮ, Є РУСИНСЬКІ. За останій рік ними були здійснені такі кроки для досягнення цієї мети: 1. 15 грудня 2007року Сойм подкарпатських Русинов , в зв"зку з повним ігноруванням українською владою нашого права на автономію, прийняв декларацію, в якій звернувся до Євросоюзу, Чеської республіки іРосійської Федерації як правонасмтупниці СРСР , з проханням, щоб під їхньої егідою рішити цю проблему. 2. 7 червня 2008року І Європейський конгрес Підкарпатских Русинов прийняв рішення про відновлення правового статусу нашого краю як суб"єкта міжнродного права. У відовідь укрїнська влада стала на шлях репресії, відкривши кримінальну справу проти активістів рісинського руху. 3. 25 жовтня 2008року ІІ Європейський конгрес Підкарпатських Русинов прийняв акт, яким, опираючись на правові підстави, проголосив встановлення русинської державності в статусі республіки від 22.11.1939р. Но, щоб досягти цього, потрібна воля і цілеспрямовані зусилля, тому що українська влада і далі ігнорує цю проблему. Не можна замовчувати і таке питання як визнання на державному рівні національності русин, яку також не визнає українська влада, не дивлячись на занепокоєння, яке висловив з цього приводу комітет ООН ще в 2006р. та визначення цієї національності в 22 країнах світу. Ми добре знаємо, як була ліквідована національність "русин" тоталітврним режимом Радянського Союзу і закликаємо українську владу не триматися за результати злочину проти русинів, вчинених тим режимом. Одночасно наголошуємо, що національність - це внутрішнє самовідчуття особистості і невідємне її право, а тому жоден чиновник чи орган влади нікому не вправі її встановлювати.............. Звертаємось до всіх справжніх патріотів краю, особливо до інтелігенції і молоді, підтримати вирішення цих двох найважливіших проблем нашого сьогодення, бо їх втілення в життя має вирішальне значення для майбутнього нашого краю. В цей тяжкий для нас історичний час необхідно відкинути думку, що від нас нічого не залежить і ми нічого неможемо зробити, бо правда полягає в тому, що все залежить від нас і тільки від нас. http://hasoprotivlenie.livejournal.com/116930.html