Хто привільно відчуває себе у лісах Закарпаття? Вовки!

"Зголоднілі вовки — велике лихо для місцевої дичини та сільської громади, — твердить досвідчений єгер Василь Сасин. — Днями, наприклад, блукаючий одинак-сіроманець серед білого дня у хліві Петра Куса загриз молодого бичка. Господарі й гадки не мали, що наїхнє обійстя може забрести небезпечний хижак..."

Сіроманці завдали чималих клопотів і збитків мешканцям навколишніх сіл Тересвянської долини: так, у газдівстві Михайла Перегані з Ганичів троє вовків загризли двох дужих псів, 6 овечок. Подружжя краснянців Цуберів томної ночі втратило 2 вгодованих свиней, телицю і козу...

З групою відстрілу єгер Дубівської мисливської дільниці Василь Країло кілька разів організовував облави на вовчі зграї в урочищах Підчас, Красношурка, Вітерна. Молоді мисливці Іван Декет та Василь Менджул поцілили у вовчицю-самицю і молодого вовка, який важив більше 50 кілограмів. Але вже наступного дня 16 хижаків знову з’явилися на тамтешніх смерекових узгір’ях. У царині мешканця Руської Мокрої Петра Магули 2 сіроманці на різдвяні свята також добряче "погостювали": загризли 2 веприків та 4 баранчиків. Потім вовків бачили на автошляхах Комсомольська, Лопухова, Усть-Чорної. Але, побачивши людей і транспорт, сіроманці вмить зникали в лісових гущаках.

Бувалі єгері й мисливці мотивують нашестя вовчих зграй на Верховині тим, що всяка зимова пора для хижаків є і голодною, і холодною, пише Іван Костевич, Тячів, "Фест".
Чотириногі розбійники розмножуються на Закарпатті
Закарпаття: 30 мешканців Свалявщини приймають ін’єкції від сказу
П’яти регіонам Закарпаття загрожує сказ! Через нашестя вовчого "народу"
Популяція вовків на Закарпатті зросла настільки, що вони вже загрожують життю мешканців гірського краю