Закарпаття: Туристів приймає селянська садиба...

Широкий перелік слушних порад містить багато ілюстрована брошура "Методичні рекомендації власнику сільської садиби", упорядкована працівниками управління з питань європейської інтеграції, туризму й курортів Закарпатської облдержадміністрації. У виданні йдеться про правила сертифікації садиб, господарі яких займаються сільським зеленим туризмом, подаються орієнтовний перелік послуг гостинності, юридичні рекомендації і т.д.

- Брошура стане у нагоді тим, хто вже займається зеленим туризмом, і тим, хто має це у планах, а також любителям сільського відпочинку,- сказали кореспонденту Укрінформу Ярославу Ядловському в управлінні з питань європейської інтеграції та туризму і курортів Закарпатської ОДА. - Закарпаття має великі можливості для впровадження сільського зеленого туризму. 83 відсотки населених пунктів краю - сільські поселення, у яких проживає 63 відсотки населення (по Україні - 32%). Сільське господарство області дає близько 30 відсотків валового суспільного продукту. Незважаючи на всі ці "благодатні" цифри, зелений туризм в області досі перебуває у зародковому стані - ним тут регулярно займаються всього близько 400 садиб, хоч могло б бути значно більше.

Що ж це таке - сільський туризм? Просто кажучи, це відпочинок у сільському поселенні. Часом його ототожнюють з агротуризмом - відпочинковим видом туризму, зосередженим на сільських територіях, який передбачає використання сільського /фермерського/ господарства з метою рекреації, освіти чи активного залучення до традиційних форм господарювання. До сільського туризму близький за змістом і формою проведення дозвілля екологічний туризм - пізнавальний і відпочинковий вид туризму, зосереджений на природних територіях, який передбачає заняття різними формами активної рекреації у природних ландшафтах без заподіяння шкоди навколишньому середовищу.

Закарпатська область має всі передумови для розвитку зеленого туризму та рекреації. Мальовнича сільська місцевість з неповторними гірськими краєвидами, комфортабельними котеджами, чистим повітрям і численними мінеральними джерелами, швидкоплинними річками дає можливість гостям краю вибрати найбільш підходящий відпочинок: рибальство, збирання грибів, малини, ожини, чорниць, лікарських рослин тощо. Перебування у селі дозволяє жителям міст долучитися до місцевої екзотики, етнографічних особливостей, оздоровитися цілющими водами і свіжим гірським повітрям, натуральною, екологічно чистою селянською їжею. До того ж, у багатьох закарпатських селах знаходяться цінні пам'ятки дерев'яної архітектури - старовинні церкви, а також пам'ятники природи та історії. Можна ознайомитися з осередками народних промислів - лозоплетінням, гончарством, вишиванням, ткацтвом, різьбленням по дереву. Є й унікальні і, можливо, єдині у Європі об'єкти - музей ковальської справи "Кузня-гамора" у селі Лисичеве Іршавського району або Музей лісосплаву на Чорній ріці в Міжгірському районі.

Наявними можливостями вже нині вміло користуються ентузіасти сільського зеленого туризму, окремі з них вже отримали екологічний сертифікат і знак "Зелена садиба". Це, зокрема, Ганна Волосянська з Великоберезнянського, Іван Гичка з Міжгірського, Марія Васильчук і Анатолій Маркульчак з Рахівского, Валерій Шевченко з Ужгородського районів та інші.

Та все ж таких ентузіастів, особливо досвідчених майстрів сільського зеленого туризму, на Закарпатті поки що мало. Цією справою, як правило, займаються люди, які втратили роботу чи з якихось причин змушені були покинути працю в сільському господарстві. Обласна влада намагається стимулювати цю галузь. Зокрема, туризм визнаний у краї одним з економічних пріоритетів, розроблено "Програму розвитку сільського туризму в Закарпатській області на 2004-2008 роки". У Міжгірському професійному ліцеї вивчається курс "Агент з розвитку туризму, екскурсовод", а на географічному факультеті Ужгородського національного університету створено кафедру з питань туризму. Торік з власниками сільських садиб проведено семінар, на якому впродовж тижня вивчалися "Основи гостинності та правила обслуговування туристів у сільських садибах", наші посланці пройшли стажування в Івано-Франківській області. Плануємо провести й сертифікацію осель, адже для туриста сертифікат означає гарантію якісних послуг. Разом з тим цей документ дає право на рекламування агроосель.

На жаль, власники садиб неохоче рекламують свої можливості, побоюючись податкової інспекції, санепідемстанції, пожежної охорони і т.д. На захист господарів сільських осель активніше мали б виступити створена десять років тому Спілка сприяння сільському зеленому туризму в Україні, а також "чотирирічні" Закарпатський обласний центр та районні спілки сільського туризму. Агросадибам мали б простягнути руку допомоги й підтримки інші громадські формування. Адже сільський зелений туризм надає найдешевші послуги, він найдоступніший і особливо привабливий для небагатих міських жителів, які родом із села. Разом з тим агротуризм дозволяє створювати нові робочі місця на селі, все більше городян охоплювати доступним відпочинком.

Нарешті, переконан в управлінні, пора прийняти Закон України "Про сільський зелений туризм". Торік його проект пройшов перше читання, отож до кінця цього року доцільно б довести справу до логічного завершення. Не забуваймо, що 2006 р. - Рік села, а 2007-ий може стати Роком туризму... Отож, піклуючись про українське село, не обходьмо увагою і сільський туризм в Україні.
Закарпатське село запрошує мандрівників
Закарпатський турпродукт виявився "смачним"
Закарпаття — край невичерпних туристичних можливостей
Перші сертифіковані агросадиби Закарпаття