Карпатський соловей із Пряшівщини

Він вперше заговорив народною мовою про лиховісну кріпаччину, розорення краян, еміграцію за океан. Павлович є творцем своєрідного букваря під назвою "Пісник для маковицькой руськой дітви". До 150-річчя від дня народження Олександру Павловичу відкрито меморіальну дошку в рідному селі Шариському Чарному та пам'ятник у Свиднику (Словаччина).

А нині, за сприяння голови Закарпатської обласної державної адміністрації Івана Різака, вийшло перше в Україні видання його творчої спадщини "Гучать гори і долини". Впорядкували, підготували тексти, пояснили слова видатні науковці Тетяна Чумак та Іван Хланта.

Як і зараз, вповні актуальні тодішні слова Будителя:

"Бескиде, могило на Русинов гробі!

Скажи нашим отцям во твоїй утробі,

Что ми єще жиєм, єсьме Русинами,

Но любви ні згоди не єсть между нами…"

Любов - то завжди дефіцит. Головне, щоби церков побільше наставити для наставників любовної науки. В цьому Закарпаття йде попереду всієї України. Це вселяє надію, що і в цьому краї восторжествує колись любов до ближнього, а не егоцентрична діяльність на свій хосен.

"О.Павлович - поет народний. Його світоглядна і естетична позиція була виразно демократичною. Це знайшло свій найповніший вияв у ставленні поета до фольклору, який посідає особливе місце в його творчості: він був основою ідейних і естетичних переконань і прагнень О.Павловича, еквівалентом його поезії і супроводжував поета змалку до самої смерті", - написала в передмові до видання Тетяна Чумак. У цьому легко переконається кожен, хто візьме цю книгу в руки, відкине на кілька днів парадичковий або інший бізнес і порине без акваланга до душевних глибин чудового закарпатоукраїнського народу, який любить весь світ, як самого себе. Василь Зубач