Екс-тренер ФК "Закарпаття" втомився розпочинати з нуля

Після четвертої поспіль поразки в чемпіонаті, якої “Закарпаття” зазнало від дніпропетровського “Дніпра”, ужгородський клуб залишився без головного тренера. Віктор Ряшко, який очолював команду з 2002 року, а до цього працював помічником головного тренера, подав у відставку. На разі “Закарпаття” готуватиме помічника Ряшка — тренер воротарів Володимир Васютик. Кореспондент “Українського футболу” зателефонував Віктору Ряшку і попросив прокоментувати причини відставки.

— У принципі рішення про відставку я прийняв ще перед домашньою грою з дніпропетровським “Дніпром”, — розпочав розмову вже екс-тренер “Закарпаття”. — Просто не хотів, щоб моє рішення вплинуло на настрій на матч. В Ужгороді я пропрацював тривалий період: пройшов із командою шлях з другої ліги до вищої. Працював помічником Юрія Калитвинцева в той час, коли “Закарпаття” дебютувало серед еліти, потім сам очолив ужгородську команду. Якщо говорити про причини відставки, то, як не дивно, але невдалий старт у чемпіонаті вплинув, мабуть, в останню чергу.



— Що ж тоді спричинило ваше рішення?



— В Ужгороді я вже вісім років. Не хотів би говорити щось погане. За цей час багато чого довелось пережити. Були і злети, і падіння. Більше, звичайно, було приємних моментів. Мені не соромно за свою роботу. Я завжди віддавався на всі сто відсотків, переживав за долю команди. Я просто втомився все розпочинати з початку. Важко кожен рік створювати команду з нуля. Думаю, що для “Закарпаття” я зробив усе, на що був здатний. Тепер команді потрібні свіжі тренерські вливання, свіжа тренерська думка.



— Нестабільна ситуація із фінансуванням команди вплинула на ваше рішення?



— Я б не хотів це коментувати. Окрім спортивних, були ще й інші нюанси, але я не хочу на них зупинятися.



— Як сприйняли вашу відставку футболісти?



— З командою я зустрівся у вівторок, перед тренуванням. Повідомив про своє рішення і, як мені здалося, хлопці поставилися до цього спокійно, з розумінням. Мені було дуже приємно з ними працювати. Можна сказати, що ми разом пройшли і вогонь, і воду, і мідні труби. Також я хотів би подякувати керівництву команди, тренерському штабу, нашим уболівальникам, які підтримували команду не тільки тоді, коли ми вигравали, а й у скрутні часи.



— Які у вас спогади про роботу в Ужгороді?



— Спогади приємні. Ми виконали величезний обсяг роботи — з другої ліги потрапили до вищої. Були переможцями другої, першої ліг. Двічі виходили до вищої. Були злети і падіння… На Західній Україні особливе ставлення до футболу: команду люблять в Ужгороді, тому мені б хотілося, щоб закарпатський край зберіг місце у вищій лізі. Незважаючи на те, що тут немає такої інфраструктури, як у інших клубів, “Закарпаття” досягає результату.



— Чого, на ваш погляд, не вистачає “Закарпаттю” для того, щоб залишити підвалини турнірної таблиці?



— У минулому чемпіонаті ми також тривалий час перебували в “зоні вильоту”, але навесні команда продемонструвала змістовний футбол і зуміла піднятися до середини турнірної таблиці. Не секрет, що кожен рік перед нами стоїть одна й та ж сама проблема — велика міграція, яка відбувається переважно в одному напрямку. Перед стартом нинішнього чемпіонату нас знову залишили провідні виконавці, які були обличчям команди, а доукомплектуватися належним чином нам не вдалося. Ми обмежені у нашому виборі — не можемо запрошувати тих, кого хочемо і хто може реально підсилити гру команди. Ті гравці, які поповнили нас під час міжсезоння, ще не зуміли до кінця адаптуватися в команді. На це, як ви знаєте, потрібен час, а його в нас не було. Часом не вистачало елементарної зіграності. Нових футболістів ми запрошуємо переважно з першої ліги, а вища — це зовсім інший рівень. Однак, навіть за таких умов, “Закарпаття”, може прогресувати і показувати непоганий футбол.



— Перейматиметеся за подальшою долею клубу?



— Звичайно. За цей час “Закарпаття” стало для мене рідним. Переживатиму за команду, а як же по-іншому?



— Хто змінить вас на тренерському містку?



— Це питання краще адресувати керівництву клубу. На разі команду до виїзду в Харків готує мій помічник — Володимир Васютик.



— Які подальші плани?



— Відпочиватиму. На разі у мене буде більше вільного часу, який я зможу приділити сім’ї. Останнім часом у мене не було нормальної відпустки, тому першим ділом поїду кудись із сім’єю. Можливо, в гори або ще куди-небудь. У мене підростають два сини — серйозно візьмуся за їх виховання (сміється. — Прим. авт.).



— Вікторе Івановичу, наостанок — ваші побажання новому тренеру “Закарпаття”.



— Безумовно, вдалої гри, побільше перемог, а також футбольного щастя.



"Український футбол"