Чим завинив перед закарпатцями Александр Духнович?

У розпорядження редакції інтернет-видання “UA-reporter.com” потрапило Звернення Ужгородського культурно-освітнього общества ім. Александра Духновича до влади об ласного центру Закарпаття, текст якого публікуємо нижче:

Пам’ятник А.Духновичу в Ужгороді.

Шановний Ужгородський міський голово п.В.Погорєлов!

Шановні депутати Ужгородської міськради!



Звертаємось до Вас у зв’язку із болючим питанням недбалого ставлення окремих посадових осіб Ужгорода до історичної спадщини нашого краю. Йдеться про пам’ятник визначному діячу Закарпаття, будителю, русинському поету Александру Духновичу, який встановлено в Ужгороді на площі перед обласним муздрамтеатром.

Вже стало поганою традицією по кілька разів на рік під час різноманітних свят „обліплювати” пам’ятник з усіх боків каруселями та атракціонами.

Зрозуміло, що в Ужгороді, у його центрі, має бути майданчик для подібних міроприємств, наші діти не повинні страждати від цього. Хай би місто зайнялося облаштуванням такого стаціонарного майданчика – майбутні покоління ужгородців скажуть Вам за це велике спасибі.

А от площа навколо пам’ятника для облаштування атракціонів – найгірший приклад поганого виховання підростаючих поколінь на прикладах недбалого ставлення ужгородців до нашої історичної спадщини. Якось важко уявити, щоб влада дозволила собі поставити каруселі поруч із пам’ятниками Т.Шевченку, Ш.Петефі, чи загиблим воїнам-афганцям. То чим перед краянами завинив А.Духнович?! Його ім’ям названо вулиці й площі, театри й державні установи, є й міжнародна літературна премія його імені, заснована русинським меценатом з М.Березного (нині громадянином Канади) Стівеном Чепою. У 2003 році світова спільнота з ініціативи ЮНЕСКО урочисто відзначила 200-літній ювілей нашого Духновича. Нарешті, пам’ятник є власністю Ужгорода, однією з його візитних карток і він потребує такого ж уважного ставлення до себе, як й інші ужгородські пам’ятники.

Але найголовніше, що постать А.Духновича була й є магічною для усіх поколінь русинів. Це тому, що саме Будитель одним із перших у ХІХ столітті став на захист національних прав обездолених земляків, це він у поетичній формі сформулював національне кредо свого народу: „Я русин был, єсмь и буду!”. Це він заснував першу в краї публічну бібліотеку, дбав про відкриття русинських шкіл та усі свої скромні заощадження витрачав на видання шкільних буквариків та підручників, які потім безкоштовно роздавав сільським дітям.

Сьогодні відношення влади до історичної спадщини русинів – це мірило того, наскільки влада готова сповідувати (не тільки на словах, але й на ділі!) загальноєвропейські цінності, наскільки вона є виразником центральноєвропейської ментальності та культури, які завжди були притаманні нашим краянам. Ось чому звертаємо вашу увагу на кричущі непоодинокі факти варварського відношення до нашої спадщини та просимо припинити практику проведення розважальних заходів перед пам’ятником А.Духновичу.



Члени Ужгородського культурно-освітнього общества ім. А.Духновича

11 жовтня 2005 року, м.Ужгород