Ужгородський спрут, або про злочинні пригоди афериста Чижмара

Наприкінці минулого року закарпатська газета “Правозахист” передрукувала з сайту „Дзеркало тижня” за підписом матеріал „Нетаємна вечеря” по-закарпатськи, або Як ромам проїхались ФМ хвилею по вухах” (газета „Правозахист” № 46 від 27 грудня 2005 року). У цій статті йшлося про депутата Ужгородської міської ради, керівника апарату Закарпатської ОДА, молодого сільського кар’єриста Юрія Чижмара, котрий як людина підприємлива спромігся „обскакати” акул афер – Остапа Бендера та дітей лейтенанта Шмідта. Він не шукав стільці. Пішов значно простішим шляхом – взяв та створив „Товариство громадського самозахисту, м. Ужгород”. І посипалися з цієї організації численні проекти із „захисту” прав людей.

2001 рік він присвятив суто ромам – найменш забезпеченій та соціально не захищеній категорії громадян нашого краю.

За гроші пана Сороса, які надійшли з центрального українського представництва з романтичною назвою „Відродження”, він розробляє проект створення ФМ радіостанції у м. Ужгороді для висвітлення проблем ромського населення та інших національних меншин в Україні. На це він отримує 45 380 доларів США і починає їхнє „освоєння”. Цього йому здається замало, і наступного року з’являється проект з підтримки діяльності ромської національної редакції при громадській ФМ радіостанції в Ужгороді. Загальна вартість проекту – 21 440 доларів США... Щоб ромам цікавіше було „слухати” ромські „передачі”, створюється проект "Зменшення шкоди від вживання наркотиків" вартістю у 1 200 доларів США. А оскільки людству загрожує СНІД, а роми теж люди, то майже відразу ж народжується проект щодо профілактичних заходів для попередження ВІЛ/СНІДу серед ромів вартістю у 15 000 доларів США. Так як під час „виконання” цього проекту, чи то „освоєння” (читай привласнення. – Прим. Редакції.) іноземних коштів, „виникла” мовна проблема, то народжується проект з профілактики ВІЛ серед ромських споживачів наркотиків, який передбачає пункти обміну шприців, інформаційно-освітню роботу, консультації юриста, психолога, епідеміолога, нарколога. І на все це – 6 000 доларів США! І все це із зговором з одним із ромських баронів!

2002 рік наш депутат присвятив ще одній нечисельній меншині – „незахищеній” категорії громадян України – суддям, яким нині важче за усіх... бо не розуміють як ромів, так і інших представників соціальних меншин України. Так і народився проект створення спеціалізованої навчально-тренінгової структури професійної підготовки кандидатів на посаду судді та підвищення кваліфікації суддів Закарпатської області з проведенням навчальних курсів для них. Вартість проекту склала 11 390 доларів США. Наступного року він переходить до проведення семінарів для суддів загальних судів першої інстанції та Апеляційного суду Закарпатської області. І на все це знову ж отримує гроші – 7 660 доларів США, обманюючи суддів.

У подальші роки пан Ю. Чижмар на гроші фонду „Відродження” створює "Громадське мовлення" – 27 510 доларів США, незалежний медіа-проект „Нетаємна вечеря” – 4500 доларів США та вчить студентів тощо, як діяти з легкими наркотиками.

Це так коротко про минулу публікацію. Зацікавившись нею, ми вирішили дещо перевірити і несподівано для себе довідались багато чого цікавого. Саме про це і піде мова в журналістському розслідуванні, де наш „герой” – нинішній претендент на посаду мера міста, за документальними свідченнями людей, фігурує не тільки як шахрай та порушник численних законів України, а як людина, яка є непорядною, нечесною, підступною.

Учень з питань шахрайства?!

Цілком зрозуміло, що такий фантастичний досвід з “розведення лохів” у м. Ужгороді не міг з’явитися у випускника юридичного факультету УжНУ в один день, тим паче, умовно кажучи, на голому місці. Для цього потрібний чималий досвід, та практичні „досліди”, вірніше лохи, чи то жертви.

Ю. Чижмар стажувався у м. Києві у справжньої акули афер, людини, яка за 5 хвилин, не виходячи з кабінету, використовуючи комп’ютер, Інтернет та мобільний телефон, заробляла десятки тисяч доларів США. Це так, штрих, на якому немає сенсу зупинятися більш детально, адже шляхи талановитого учня і вчителя з питань шахрайства розійшлись майже в один день, коли останній віддав Ю.Чижмара “на практику” відомому в Закарпатті підприємцю Савелу. Але ближче до суті справи. Щоб бути об’єктивними та неупередженими, надаю вашій увазі листа людини, інтереси якої безпосередньо постраждали від дій нинішнього кандидата в мери м. Ужгорода Ю.Чижмара.

„Говорити та писати про таку людину, як Ю.Чижмар, мені огидно. Це нечесна, непорядна, підступна людина, у якої окрім жадоби до грошей, наглої кар’єри, цинічно використовуючи підлабузництво немає нічого святого. У нього ніколи не було і не є справжніх друзів. Усіх людей він використовує для досягнення своєї мети – збагачення. А в подальшому їх „кидає” в прямому і переносному розумінні цього слова. А простіше – зраджує, забираючи у них те, що за законом завжди їм належало. Я наведу кілька прикладів.

Засновник є – засновника нема

У 1996 році в Закарпатті було створено підприємство Самвела ТОВ „Едельвейс”, в якому працювали друзі: Глеба, Гриньо, Саргісян та я, Олександр Шевченко. Ю. Чижмар працював разом з нами юристом, обслуговуючи це підприємство.

Наприкінці 1996 року ТОВ „Едельвейс” відокремилось від Самвела. Гриньо, Глеба та я відійшли від ТОВ „Едельвейс”, заснувавши свою фірму ТОВ “Арекс”. Ю. Чижмар пішов разом із нами. Саме із заснування фірми ТОВ „Арекс” і починається найцікавіше. Засновниками цієї фірми виступили наші дружини. Для оформлення всіх необхідних документів юристу Ю.Чижмару були надані відповідні доручення, які і були використані ним не тільки для реєстрації цієї фірми, а в подальшому вже в його підлих злочинних інтересах.

Протягом наступник двох років я та інші зацікавлені особи, чоловіки дружин – засновників фірми, намагалися налагодити лінію з розливу олії. У цей час на мене від заздрісників у правоохоронні органи пішли наклепи. Саме тоді Л.Кучма підписав указ про боротьбу з економічною злочинністю. Мовляв, є економічне підживлення злочинності, тому її потрібно рвати на корені. З цих причин і стали мене цькувати. Мене попередили порядні правоохоронці, що готується мій арешт з подальшою розправою. Розуміючи, що за тих свавільних умов з камери мені не захистити себе, я на рік виїхав за межі області.

Саме цим моментом і вирішив скористатися член СДПУ (о) Ю. Чижмар, який, за словами його оточення, чомусь був переконаний, що мене або посадять на довгі роки, або вб’ють. Використовуючи свої повноваження як юриста та всі документи, які були у нього під рукою, він... не ставлячи до відома мою дружину, якій належало 33% фірми, виводить її зі складу засновників. Замість неї, щоб співпадали відсотки, він уводить зовсім іншу особу. Зрозуміло, що про це не міг знати і я.

Кримінальна справа

Через декілька років, коли бажаючи розправитися зі мною заспокоїлися, я повернувся до Закарпаття і зайнявся своїм ділом. Саме в цей період мені і стає відомо, що моя дружина вже не є засновником фірми. У це я не повірив, адже теоретично зробити це можливо, а практично дуже важко, адже після реєстрації фірми залишається про неї та засновників багато кінців. Але це сталося.

Саме після цього моя дружина Лариса Вікторівна падала заяву в Ужгородську міську прокуратуру про злочин – виведення її зі складу засновників, що зробив саме юрист Ю. Чижмар, надала всю інформацію про свідків. Також повідомила про причетність до цього інших співзасновників – дружин Глеби та Гриньо. За заявою було порушено кримінальну справу. Слідство вела міська прокуратура. Про все розповідати не буду, зупинюсь тільки на деяких епізодах. Коли слідчий викликав Гриньо та Глебу, вони в один голос сказали, що я є бандитом. Цікаво, що ці ж самі слова сказав і юрист Ю. Чижмар, що не потребує коментарів. І це при тому, що проти мене ніколи не порушувались кримінальні справи! Саме Ю. Чижмар, який брав активну участь у підробці документів на виведення дружини зі складу засновників, на допиті у 2005 році нахабно заявив слідчому, що він до цього ніякого відношення не має. У подальшому справу у зв’язку з відсутністю доказів було закрито.

Повірити в те, що немає доказів фальсифікування нових засновницьких документів, було важко, адже є банки, пенсійний фонд, статистика, нотаріус та багато інших установ, де могли б залишитися дані про те, що моя дружина колись заснувала фірму. Однак все Ю. Чижмарем було ретельно підчищено, а документи підмінені на інші. Нотаріус, який засвідчував засновницький документ, чомусь помер. Зрозуміло, що одна людина навіть при наявності величезних грошей цього б самотужки зробити не змогла. Хтось мав допомагати і “кришувати” у разі проколу. У своїх пошуках я вийшов і на осіб, які допомагали Ю. Чижмару і “кришували”. Про одну особу, яка нині займає дуже високе службове становище, я умовчу. Другим надійним “кришувачем” та вирішувачем окремих питань є В. Русин, він же „Антибіотик”, який нині знаходиться під арештом. Третій – відомий в Закарпатті “ігрок на контрабасі” колишній працівник підрозділу „К” УСБУ в Закарпатській області Фелікс Гурський. Саме з його допомогою з банків та інших державних установ зникли всі документи про те, що моя дружина є засновником фірми „Арекс” або колись була ним.

Нині, під тиском влади, ця справа зам’ята, але цілком логічно постає питання, чи надовго. Внаслідок шахрайських дій Ю. Чижмара мені спричинено збитків на 100 тисяч доларів США, і, без сумнівів, за все це йому доведеться відповідати. Я маю намір довести цю історію з підміною засновницьких документів до логічного завершення і твердо переконаний, що знайду докази, адже все знищити неможливо. Щоб створити мені проблеми, Ю. Чиж мар, використовуючи своє службове становище в прокуратуру писав заяву про те, що я нібито вимагаю від нього гроші. Хоча після тих подій ми спілкувалися тільки один раз у 2005 році, але про це трохи нижче. Зрозуміло, що якщо б Ю. Чижмар розказав правду, то вимушений був би сісти. Сподіваюсь, що мине небагато часу, і Ю.Чижмар опиниться там, де йому місце – в тюрмі. Що ж до самого заводу з переробки олії та соків, то нині його виставлено на аукціон. Стартова ціна 1 мільйон доларів США. Отже тепер усім має стати зрозуміло, чому підроблялись документи і моя дружина в такий шахрайський спосіб виводилася зі складу засновників.

Консультант шахраїв

Друга історія з участю молодого шахрая Ю. Чижмара, про яку я хочу розповісти ужгородцям, почалася ще в минулому столітті, однак своє бурхливе продовження отримала вже у 2005 році. Тому що саме цього року відомий в Закарпатті громадянин під кличкою “Грачік” написав в Ужгородську міську прокуратуру та Ужгородський міський відділ УМВС в Закарпатській області заяву про злочин на відомих нам по минулому епізоду панів Глебу та Гриньо. Він звинуватив їх у шахрайстві, шляхом якого ці особи отримали від нього декілька сот тисяч доларів США. За фактом злочину проти вищезазначених осіб було порушено кримінальну справу.

Тепер про суть цього шахрайства. Воно зводилося до того, що Глеба та Гринько при свідках у 1996 році обманним шляхом виманили декілька сотень тисяч доларів від „Грача” під товар – горілку. Усі кошти передавалися при свідках. Усі ці роки „Грачик” неодноразово звертався з проханням повернути йому гроші, але шахраї дружньо посилали його подалі. Коли у „Грачіка” остаточно увірвався терпець, він офіційно звернувся в правоохоронні органи. З цього моменту справа і зрушила з мертвої точки. У цій ситуації, я вважаю, і проколовся майстер шахрайства пан Ю. Чижмар, адже свідків по цій кримінальній справі майже 50 чоловік. До того ж частина грошей, 70 тисяч доларів США, поверталася при свідках. При них же та з відповідними документами віддавалось і майном – автомашинами – КрАЗами та МАЗами вартістю біля 70 тисяч доларів США. На сьогоднішній день сума боргу складає 156 тисяч доларів США. Усі документи, що підтверджують цю шахрайську оборудку, знаходяться в матеріалах кримінальної справи, по якій нині тривають очні ставки. Тому не буде дивним, якщо згодом пан Ю. Чижмар спливе по ній як свідок. А в подальшому і як обвинувачений.

Глеба та Гриньо нині є друзями Ю. Чижмаря, який на усіх стадіях цієї кримінальної оборудки консультував цих хлопців і нині продовжує надавати їм юридичні послуги, що також не потребує коментарів. У свою чергу М. Глеба та В. Гриньо нині за допомогу та кругову поруку фінансують його передвиборчу кампанію на посаду мера м. Ужгород, на радіо „Світ ФМ”, білборди, газети то що.

Якось я зайнявся збором відгуків про Ю.Чижмара, звертався до різних людей, в тому числі і до депутатів Ужгородської міської Ради. Усі відповіді зводилися до висловів:

„Це тварина!”. „Юрист він добрий, але сволота рідкісна”.

За час, що минув, я мав з ним одну випадкову зустріч, коли він прийшов у спорткомплекс „Юність” як представник фонду комунального майна області для розмови з директором „Юності” з приводу орендних грошей, які той має сплачувати на рахунки Закарпатської ОДА. Спорткомплекс „Юність” – об’єкт київського підпорядкування згідно вимог законів. Якщо цей заклад здає в оренду іншим суб’єктам до 200 квадратів, то всі кошти залишаються орендодавцю. Якщо більше 200 квадратів, то потрібно укладати угоду з ОДА. Я, наприклад, орендую тільки 150 квадратів одного спортзалу, який надаю в безкоштовне користування інвалідам, гандболістам тощо. А тут натякають про гроші за оренду. Історія з орендою закінчилася тим, що передзвонили з Києва і питання з грошима про оренду відразу ж закрилося. До речі, і до Ю. Чижмара стосовно грошей за оренду були інші розумники, які ділилися на „чорні” і „білі”.

Так от, коли він мене побачив, то у нього став язик заплітатися. В очі подивитися мені не зміг, бо вчинив паскудство.

– Та я сюди прийшов… – І так і не зміг нічого сказати. – Я, Сашо, вийду переговорю... – сказавши ще щось незрозуміле, він швидко зник.

От так коротко про Ю. Чижмара. Якщо йому щось не сподобалось, то раджу звернутися до суду і пошукати там свою втрачену честь, гідність та ділову репутацію. Однак я дуже сумніваюсь, що він туди піде, адже чудово знає, що зробив велику підлість багатьом людям і за це рано чи пізно має відповісти, якщо не перед законом, то перед Богом. І покарання як за ці, так і за інші, не менш підлі дії йому не оминути”.

З повагою до усіх Ужгородців, Олександр Шевченко.

Людині, яка йде в публічну політику, треба бути готовою до того, що спливуть факти і події, про які за інших умов знали б тільки їх учасники. Але тут спливло стільки, що мова не може йти не те що про кандидатство (про мерство “кидали” не може бути й мови, бо він міський бюджет у кліп ока перетворить на стічні каналізаційні води, які згодом перетворяться на об’єкти нерухомого та рухомого майна „героя” та його родичів, близьких та знайомих), а навіть про реєстрацію кандидатом.

"Громадське" радіо

Тепер вам, шановні читачі, мабуть, вже цілком зрозуміло, як наш доблесний кандидат у мери докотився до того, що „нагрів” на грантах Сороса не тільки ромів, а й суддів та й багато кого ще... Ми ж повернемося знову до ромського радіо, адже ця тема виявилася вельми цікавою. Хоча стосунки Чижмара з фондом Сороса (його регіональним відділенням особливо) – тема цілого розслідування, яке претендує на кримінальний бестселер як щодо сум, так і щодо фігурантів. Не віримо, що ця інформація порадує Київський офіс фонду „Відродження”, від цього шахрайства може й у самого Сороса статися нервовий припадок.

Так от, отримавши за два роки шалену суму доларів на запуск громадського радіо для ромів та інших національних меншин, наш закарпатський Остап Бендер у 2002 році, закупивши обладнання та розмістивши його в приміщенні, знайшов зацікавлених ентузіастів, які робили роботу задарма. Але це було не те, адже, за умовами гранту, це мало бути мовлення про проблеми ромів та інших меншин і тільки невеличка частина часу відводилася музиці. Це не сприяло надходженню рекламних оголошень та коштів від них. З цих причин проект громадського радіо, проіснувавши декілька місяців, вмер. Людей Ю. Чижмар просто використав – 90 відсотків персоналу працювали на ентузіазмі на перспективу, за символічну плату у 100 – 120 гривень. Зрозуміло, що на них передбачалися значно більші витрати, які і профігурували у фінансових звітах. Без роботи залишилися і ведучі, з числа ромів та угорців, які спеціально, за чималі кошти грандів навчались у Києві. Вони, до речі, також отримували по 120 гривень.

Тепер стосовно того, куди пішли гроші Сороса. Як тільки “Громадське радіо” змінило свою орієнтацію на розважальну програму „Світ ФМ”, до Ужгорода першими приїхали з усієї України представники ромських організацій, яких цікавило тільки одне: де їхнє єдине в Україні ромське радіо? Однак відповіді від Ю. Чижмара вони так і не дочекалися, бо він сховався, підставивши замість себе представника редакції Федора Шандора. Як розповідають, не менш цікавим був приїзд київських перевірників з фонду „Відродження”, через який надходили усі ці гранти. Перед їх приїздом Ю. Чижмар зібрав усіх, хто в нього працював, і провів з ними бесіду. Під час неї усі отримали чітку заборону згадувати про іномарку „Шкода-Октавіа”, яку він купив собі за грандівські гроші. Під час спілкування редакція, умовчавши про нецільове використання коштів на авто, все ж таки „вклала” шефа. Присутні поскаржилися, що їм не вистачає принтера, комп’ютерів для обробки музики, написання програм тощо. Здивуванню перевірників не було меж, адже на все це були виділені конкретні кошти. До речі, в подальшому „Шкода-Октавіа” зникла в невідомому напрямку. Як подейкує оточення Ю. Чижмара, він її продав. І ще один не менш цікавий штрих, що дає змогу зрозуміти, чому тривалий час все це сходило Ю. Чижмару з рук. В Закарпатті на той час регіональним представником від Сороса була така собі особа, яка навчалась в одному з вузів Ужгорода. Так от. Цей студент – пан Чепурнов, який мав контролювати використання Ю. Чижмарем грошей, отриманих згідно програм, несподівано купує „Мерседес”. Згодом у нього з’являється, за мовчання, і житло. Крутий підйом за програмні гроші як на рядового студента!

Однак під час спілкування з ромами здивувала не історія з радіо, а окремі грандівські програми, на які були списані десятки тисяч доларів США. Так, наприклад, для ромської школи в Ужгороді майже на 8 тисяч доларів США було „закуплено” книжок, авторучок, зошитів тощо. Ви порахуйте, це скільки має бути ромів і якою повинна бути школа. Потім майже на таку ж суму пішов грант на лекції для ромів. Які, мабуть, особисто читав пан Ю. Чижмар. Питання: хто в такому разі закривав години лекцій? Потім був грант на ремонт ромської школи, однак її за ці гроші так і не було відремонтовано. Вирішив питання з ремонтом ромської школи на той час керівник міської освіти пан О. Метелешко. Пане Ю. Чижмар, ви не бажаєте прокоментувати все це? Те, що нині мусується серед ромів Ужгорода, як-не-як, це саме той електорат, який буде голосувати під час виборів мера міста. Невже вам нема що сказати цим людям?! До речі, радимо вечорами не з’являтися в районі Радванки та інших місцях компактного проживання ромів. Бо вас можуть неправильно зрозуміти та „вибрати” достроково. За цими фактами, за словами ромів, нібито було порушено кримінальну справу, про подальшу долю якої немає ніякої інформації. Можливо про розподіл, крадіжку франтівських коштів знає один з росмьких баронів.

Державний службовець

Як кажуть у народі, „яблуко від яблуні далеко не падає”. Тому і не дивно, що згодом пан Ю. Чижмар потрапляє на державну службу до Закарпатської ОДА. Адже подібних красенів під час керування І. Різака там зібралася ціла компанія. І. Різак допомагає керівнику молодіжної організації СДПУ(о) стати кандидатом юридичних наук. Ламає стосунки І. Різака та Ю. Чижмаря скандальна історія, пов’язана з його родичкою, у кабінеті тодішнього голови ОДА, яка в один день стала відома всій адміністрації.

З’явився Ю. Чижмар в Ужгороді, ніколи не будучи на Майдані вже під час третього туру президентських виборів. Після них його за деяку суму ще більше наблизили, адже такі унікальні „фахівці” вкрай потрібні помаранчевій владі. Зрозуміло, що і сам Ю. Чижмар, як держслужбовець, ніколи не забував про свої інтереси. Щоб було зрозуміло, про що мова, надаю вашій увазі ще один лист активних учасників помаранчевої революції, який за браком площі друкую зі скороченнями.

“Шановний Вікторе Андрійовичу!

Звертаємо вашу увагу на корупційність дій нинішнього керуючого апаратом Закарпатської ОДА пана Ю. Чижмара.

Являючись державним службовцем, він проігнорував заяву Президента держави про те, що люди, які будуть приймати участь у виборах, мусять піти у відставку. Однак Ю. Чижмару, як державному службовцю, закони не писані. Він на кожному кроці зухвало порушує їх.

Так, зокрема, являючись членом партії „Наша Україна”, або „Пори” він самовисуненням іде на мера. Свої дії з керівництвом „Нашої України” не погоджує і взагалі скриває від нього інформацію про себе, яка має суттєве значення. Являючись членом „НУ”, у робочий час поїхав на з’їзд “Пори”, є в списках керівних органів, став членом політради „Пори”. Являючись членом партії „Пора”, він дав згоду на балотування по її спискам до Верховної Ради України. При цьому його від області було включено 245-м у списки до Верховної ради України від „Нашої України”. Являючись членом двох партій він прагне від „НУ” та „Пори” протягти як можна більше людей до Ужгородської міської ради.

На наше переконання, ЦВК повинна терміново виключити лицеміра Ю. Чижмара з кандидатів у депутати Верховної Ради від „Пори”, так як він є членом „Нашої України”, є членом президії та політради „Нашої України”.

Знаходячись на з’їзді „Нашої України” у Києві, являючись кандидатом у парламент, він вийшов на трибуну і пропіарився, чим у черговий раз цинічно показав своє справжнє обличчя. Там він наголосив, що він є патріот Ужгорода і хоче іти на мера. І він хоче сконцентруватись тільки на роботі на мера. А тим часом тишком-нишком пішов у „Пору”.

Тепер про конкретні порушення, які він допустив, являючись державним службовцем.

Займаючи посаду керівника апарату Закарпатської ОДА, Ю. Чижмар за штатом має секретарку та штат працівників з водієм.

Практично з серпня 2005 року у нього в ОДА знаходиться штаб по виборах мера. Його секретарка друкує йому всі матеріали по виборах мера. Там же він у цілях виборів користується службовими телефонами, зокрема номери телефонів ОДА зазначені в його виборчій агітації. По ним він наговорює за місяць до 2 000 доларів США. Свій службовий кабінет перетворив на виборчий штаб мера, в якому він у своїх виборчих інтересах проводить тривалі наради, внаслідок яких службовці ОДА годинами не можуть потрапити до нього, щоб підписати той чи інший документ, вирішити питання.

На всі поїздки, зустрічі у школи він їздить у робочий час, використовуючи для цього службове авто 555-08 РТ. На це є фотографії. Так, тільки на бензин для його виборчих поїздок щомісячно ОДА витрачається майже 5000 гривень.

У Ю. Чижмаря зарплатня складає 2000 гривень. Однак тільки з серпня 2005 року на 10 білбордів з його рекламою він витратив 12 000 доларів США. З серпня постійно лунає його реклама по радіо, яка коштує 500 доларів у місяць. За телебачення скромно промовчимо. Воно коштує набагато дорожче.

На нього з вересня 2005 року постійно працює 100 чоловік, які кожен день збираються у „Боби”, власника закладу „Кінець світу”, яке є самим злачним місцем у місті. Адже саме там і йде реалізація наркотичних речовин. Вони цілими днями обходять квартири, розносячи листівки та програми Ю. Чижмаря по усіх дворогосподарствах м. Ужгорода. За цей час Ю. Чижмар надрукував 100000 брошурок, друк яких обійшовся майже 10 000 доларів США. Їх ці 100 чоловік за зарплатню у 100 доларів з вересня і розносять. Їх спонсорує кримінальний елемент „Боба”.

Звідки такі гроші у державного службовця?! І чому це питання взагалі не хвилює нинішню обласну владу та правоохоронні органи? Вони що, такі ж самі, як і Ю. Чижмар?!

Як державний службовець, він має назвати фонд по виборах мера. Прошу правоохоронні органи перевірити виборчий фонд пана Ю. Чижмара і чи вкладається він у зарплатню чиновника?

Коли „Наша Україна” каже, що це наш кандидат, ми думаємо про політичного перевертня.

Ноу-хау, плагіат?!

На окрему увагу заслуговують його ноу-хау в питаннях приймання іспитів у студентів. Якщо під час епопеї з ромським радіо іспити та заліки від студенток він приймав у найбільш зручний для себе час – 23 години вечора в приміщенні редакції радіо, попередньо відправивши додому з неї всіх ентузіастів, що “запрацювалися”, то тепер, як розповідають самі студентки та оточення Ю.Чижмара, це вже круті ресторани та бари. Як свідчать залікові книжки студенток, така форма є більш продуктивною, а сам ресторан чи бар, легка музика краще сприяють складанню студентками іспиту. Радимо міністру освіти Николаєнко створити відповідну комісію і вивчити передовий досвід свого колеги. Бажано скласти графіки. Не буде дивним, що саме опівночі чи о першій годині ночі якраз і будуть найкращі показники. А це прямий шлях до нічної форми навчання. Яку потім можна буде сміливо запроваджувати на всій території України. Як подейкує оточення Ю. Чижмара, така форма приймання іспитів прийшлася до душі й іншим його колегам. Самому ж Ю. Чижмару радимо негайно зайнятись написанням докторської дисертації на тему впливу місячного сяйва на навчання, іспити та заліки студенток.

Наостанок піднімемо ще одну, не менш цікаву тему – це можливий плагіат.Від спілки громадських організацій „Громадянський Актив Києва” потрапив один цікавий документ. Цитую його зі скороченнями: „… в последнее время к нам стали поступать сигналы об использовании нашего труда, без согласования с нами, отдельными жителями города Ужгорода в своих корыстных целях”. В подальшому в цьому документі стверджується, що член партії «Наша Україна», а саме наш герой, використовує інтелектуальну власність у своїх виборчих технологіях. Офіційно заявляють: „..что Гражданский Актив Киева никоим образом не связан ни с вышеуказанной партией, ни с самим господином Чижмарем, более того, мы выступаем категорически против грязного плагиата и считаем, что таким образом были осквернены наша честь, достоинство и деловая репутация”. Вимагають вибачення, обіцяють звернутися до суду.

Коментувати це я не буду.

І наостанок. Пане незареєстрований кандидат! Відверто кажучи, після отримання інформації про ваші всебічні „досягнення”, я був щиро здивований вашим наполегливим прагненням потрапити у крісло мера. Невже ви сподівались, що про це ніхто і ніколи не дізнається і до того ж не наважиться надрукувати. Як я переконався, в м. Ужгороді є чимало патріотів, які не тільки не побояться сказати вам правду в очі і поставити свій підпис у газеті, а й підтвердити свої слова не тільки на слідстві, а й у суді. І взагалі, якщо ще щось надумаєте з виборами, не забувайте про думку людей з цього приводу, щоб потім не виникало корупційних та кримінальних сенсацій.

З найкращими побажаннями успіхів у передвиборчих перегонах та в юриспруденції, адже ваші знання вам з такими темпами дійсно знадобляться.

Георгій Полянський, газета "Правозахист", №2(142) за 17 січня 2006 року.

м. Ужгород.
"Нетаємна вечеря" по-закарпатськи, або Як ромам проїхались ФМ-хвилею по вухах...
Так скільки ж представників "Нашої України" представлятимуть Закарпаття у майбутньому парламенті?