На Закарпатті фінішував етно-фестиваль "Селиська співанка"

У день святих Петра і Павла фестиваль етнічної музики "Селиська співанка" відбувся у закарпатському селі Нижнє Селище.
Цьогорічний фестиваль "Селиська співанка", що проводиться у селі Нижнє Селище кожні два роки, став вже п'ятим за рахунком, але вперше відбувся з таким розголосом, виріс до міжнародного масштабу та прийняв естрадних зірок першої величини. Гостями його цього разу стали Київський центр сучасного мистецтва "Дах", гурт "Карпатіянс", етно-хаус гурт "Даха-браха", німецький етно-реггей гурт "Ді гріне Кузіне" з новим альбомом "Весілля у Берліні", перлина місцевого фольклору – нижньоселиський гурт "Гудаки".

Особливим гостем став Олег Скрипка зі своїм проектом "Ле Гранд Оркестр", до якого увійшли представники оркестру Збройних сил України та фольклорних формацій.

Їх музику можна порівняти до гуцульських весільних музик, хаотичного оркестру Тома Вейтса чи цілком причесаного Горана Бреговича – та це не має сенсу, бо всі вони – є унікальними. Як і унікальна музика з дебютного альбому "На добраніч" етно-хаус-гурту "Даха-браха", що просто емоційно підірвав увесь фестиваль.

Отож, фестиваль із суто народного гуляння перетворився на дійство професійного рівня. Головна ознака фестивалю — справжня жива музика і відсутність фонограм.

Родзинка свята полягає у тому, що організовано його силами місцевої сільської громади, яка прославилася на всю область своїм вмінням дивовижним чином облаштовувати своє життя: роботу, побут і дозвілля. Нижнє селище – не зовсім звичайне село.

Саме тут знайшли собі дружин та осіли кілька років тому представники міжнародного кооперативу-комуни "Лонго-май" і організатори нинішнього свята, француз Орест Дель Соль та австрієць Юрген Крефтнер.

Поєднавшись з українцем - місцевим вчителем і підприємцем Петром Пригарою на стикові культур - вони створили етнічний музичний гурт "Гудаки", що миттєво здобув шалену популярність.

Місцева сироварня, у якій варять справжній швейцарський сир, та "Гудаки" стали візиткою села і центром обертання музичної культури краю.

Фестиваль мав ще одну цікаву грань – відродження народних спортивних забав та ігрищ, у яких могли взяти участь всі, хто бажав.

Розповідає голова оргкомітету фестивалю Олександр Липчей: "Ми залишили спортивні змагання… Ви вже могли бути свідками того, що відбувається на волейбольних майданчиках. Це й інші спортивні забави: з мішками, з гирями, з колодами, з канатами... Армрестлінг, міні-футбол і таке інше."

Глядачі, яких сюди, за різними оцінками, цього року з’їхалося від п'ятнадцяти до двадцяти тисяч, судячи з їхніх коментарів, були задоволені надзвичайно.

Здавалося, фестиваль був просто просякнутий музикою і музичним духом. Слухачі та музиканти не могли навіть у перервах між концертами втриматися й імпровізували на всьому, що може звучати. Інколи обходячись навіть майже без музичних інструментів – грали практично на пальцях.



Олександр Попович, Бі-Бі-Сі.