Закарпаття: Свій угорський прапор жителі Берегова таємно зберігали понад 60 років

Директор краєзнавчого музею закарпатської Берегівщини Іван Шепа любить дивувати цікавими знахідками. А вони у нього трапляються практично щотижня, оскільки веде постійну пошукову роботу, часом — власним коштом. До міжнародного Дня музеїв 18 травня ентузіаст музейної справи знову підготував сюрприз — для експонування у приміщенні закладу було виставлено прапор, що понад 60 років тому був подарований місту Берегову.

Але унікальний він, перш за все, своєю історію - цей символ довгий час ретельно зберігали, ризикуючи опинитися під репресіями, дві берегівські родини. І тільки сьогодні настав час, коли угорський прапор нарешті матимуть змогу побачити всі зацікавлені власною історією. У 1938 році на підставі рішення Віденского арбітражного суду місто Берегово (Берегсас) приєднали до Угорщини.

З цієї нагоди угорські міста Кечкемет та Геделльо стали містами-побратимами Берегова. У 1939 році влада Кечкемету подарувала новому побратиму гарний шовковий прапор, який до осені 1944 року розміщувався у міській ратуші. Після війни його ретельно зберігали декілька берегівських родин, хоча це було досить небезпечно. Першим зберігачем берегівського прапора був Міклош Костьо, потім він передав історичну реліквію своїй доньці Ержебет Рінгер, а у 2001 році прапор потрапив до рук членів родини Базюків. Саме Агота Сабелко-Базюк, родичка Рінгерів, стала ініціатором того, аби прапор був виставлений у музеї. Ось тільки за однієї умови — на тимчасове зберігання, під особисту відповідальність директора закладу.

Як розповідає сам Іван Шепа, після того, як 2 листопада 1938 року у Берегово увійшли угорські війська, по всій Угорщині розгорнувся широкий рух, спрямований на те, аби містам, приєднаним згідно Віденского арбітражу до цієї країни, було подаровано національні прапори. А вже 6 листопада у газеті «Кечкеметі кезлень» була надрукована стаття під заголовком «Угорці приєднаних територій просять національні прапори». Першими кошти для придбання національних символів перерахували робітники заводу фабриканта Платтера. А, наприклад, власник одного кечкеметського магазину з продажу тканин подарував шість прапорів для приєднаних міст та сіл. Підключилися до збирання коштів і учні навчальних закладів, а між класами розгорнулося навіть своєрідне змагання.

Окрім звичайних червоно-біло-зелених прапорів, деякі товариства та церковні громади дарували урочисті прапори, які виставлялися лише у святкові дні. Наприклад, адміністрація м.Кечкемет подарувала Мукачеву прапор розмірами 2 на 5 метрів. А прапор виготовлений для Берегова має у довжину З метри, у ширину — 160 см і напис: «Визволеному місту Берегово, на знак пам'яті героїв». Його виготовили кечкеметські жінки, члени Всеугорського товариства громадянської оборони (МОVЕ). 16 листопада 1938 року його спочатку було виставлено для показу у вітрині аптеки м. Кечкемет. Навесні 1939-го прапор привезла у Берегово офіційна делегація і в урочистій обстановці його розмістили у залі засідань міської ратуші. Але через п'ять років цей угорський символ потрібно було сховати, оскільки у місто увійшли радянські війська.

«Незважаючи на багато протиріч, - це наша історія», — каже Іван Шепа. І цитує вислів письменника Мігаля Бабича: «Для людини, яка не знає минулого рідного міста, навіть життя рідної матері залишається у тіні». А ще він показує, що на історичній реліквії вишито досить цікавий символ - переплетені стрічки кольорів угорського та русинського прапорів. Це досить дивно, адже у Берегові на той час русинів проживало небагато. Натомість їх чимало мешкало у населених пунктах Березької жупи, центром якої довгий час був саме Берегсас, повідомляє Аліна ШЕВЧУК, "Трембіта".