Закарпаття: На людей із фізичними вадами роботодавці зазвичай дивляться скоса...

На Закарпатті нині нараховується понад 55 тисяч інвалідів дитинства, праці, війни, різних захворювань. Усім їм зазвичай недостатньо тих пенсій, які платить держава, тому чимало мріє про роботу. І хоча працевлаштуванню інвалідів сприяє чинне законодавство, проте реалії не такі втішні.

Ужгородка Василина Марко у 30 років стала інвалідом. Каже, за три місяці перебування в інвалідній колясці відчула себе в’язнем власного тіла. З часом знову навчилася ходити, хоча це дається їй важко, вона кульгає. Нині вона очолює товариство інвалідів праці та дитинства «Оптиміст».

«Я була на інвалідній колясці всього 3 місяці, я не бажаю нікому бути навіть три дні. Тому що це є страшне, коли ти відчуваєш, що прикута до візка, і ти не можеш робити те, що ти робила до того часу. Тим більше, що я стала інвалідом у 30 років, якраз у продуктивний вік. І слава Богу, що я можу і надалі працювати, бути серед таких людей, як я, активним членом різних організацій, робити добру справу», – зазначила Василина Марко.

Далеко не всім так щастить, як пані Василині, яка зуміла себе знайти в житті. Але як бути тим, котрі не можуть знайти роботу чи живуть у сільській місцевості, де ні підприємств, ні активної громадської роботи?

Начальник управління праці та соціального захисту населення Закарпатської області Віктор Мацола повідомив, що торік вдалося знайти роботу всього 131 інваліду, а це доволі низький показник.

Найважче знайти роботу незрячим, наголошує голова обласного товариства сліпих Марія Шпон: «Вишукати роботу для незрячого у наш час дуже важко. Колись на Мукачівському виробничому підприємстві УТОС працювали близько тисячі інвалідів із зору, нині у непромисловій сфері – 126, із них 10 – у картонажному цеху. Зарплата у них від 500 до 750 гривень, і то коли є замовлення».

Ще кілька років тому доволі легко було працевлаштувати в Закарпатті глухих людей. Для них в області працювали спеціальні підприємства, де вони займалися деревообробкою, шиттям. Нині ж ці підприємства занепадають через жорстку конкуренцію в області.

Голова обласної організації глухих Наталія Олекса розповіла: «Хочу зупинитися на працевлаштуванні молоді на наших виробничих підприємствах. Це дуже низькі показники. Серед об’єктивних причин – гостра конкуренція у місті серед деревообробників та швейників. Новостворені приватні меблеві цехи та іноземні фірми швейної галузі обладнані найсучаснішими станками і швейними машинками, дають високі прибутки, заробітні плати».

Самі інваліди зізнаються: зазвичай роботодавці дивляться на них скоса, мало хто вірить, що людина з фізичними вадами може й бажає працювати. Тому й зайняті інваліди здебільшого на некваліфікованій роботі – кур’єрами, прибиральниками, двірниками, де зарплати найнижчі, пише Надія Петрів, "Радіо Свобода".
Ужгород: Найважче закарпатцям із обмеженими фізичними можливостями дістатись до будівель прокуратури, судів, міліції та СБУ
Закарпатські інваліди можуть безперешкодно потрапити в 48% будівель громадського користування
Незрячі з закарпатського Мукачева візьмуть участь у концерті у Львові
З початку року на Ужгородщині 19 осіб забезпечено інвалідними візками та іншими засобами реабілітації, двоє інвалідів отримали спеціальні автомобілі