Черепахова хода закарпатської культури

2003-й був Роком культури. В 2004-му обирали Президента. Проходили значні кадрові переміщення.Спостерігалися вони і в багатостраждальній закарпатській культурі. В їх молотарку потрапив і простий методист обласного центру народної творчості (ОЦНТ) Михайло Бескід. Його начальство відверто копало під нього “яму”, навіть натравило на нього УБОЗ(!!!), але зрештою саме в ту пастку потрапило.

Не вдалося залякати молодця — Михайло суд у начальства виграв.

Та немовбито культурні за фахом люди відмовилися виконувати рішення суду. Це — вже колишні директор В.Сможаник, начальник облуправління культури І.Мішко, а ще — Ю.Микита, І.Канюка, В.Кобаль.

Увесь цей “ансамбль” більше року “пресував” Михайла Бескіда, а до всього зіпсував трудову книжку неправильно оформленими записами.

З плином часу пан Сможаник привселюдно обмовився, що місце директора штучно притримувалося для В.Кобаля, котрий, заробивши пенсію держслукжбовця (вік на посаді обмежений. — Авт.), повертався на своє попереднє місце роботи — директора обласного центру народної творчості, де не існує жодних вікових обмежень, а пан Сможаник переходив у заступники. Тобто почав обіймати ту саму посаду, яку суд відсудив на користь Михайла.

Все би йшло за їхнім сценарієм, якби не той суд…

На нього, втім, й не звертали уваги, поскільки начальству закон не писаний.

Треба віддати належне колишньому губернатору, який після другого звернення Михайла Бескіда, примусив чиновників управління культури виконати рішення суду.

Культура, можемо сказати, восторжествувала… Хоча за Рік культури в області було скорочено 25 клубних установ. Це пройшло зовсім непоміченим за бойовими маніфестаціями, чіткої системи в яких не простежувалося.



Василь Зубач