Cтворення на Закарпатті центру для осіб, які перебувають у процедурі визначення статусу біженця, недоцільно?

У четвер Закарпаття відвідала представник Управління Верховного комісара ООН у справах біженців Сімона Волькен. В Ужгороді вона зустрілися заступник голови Закарпатської облдержадміністрації Володимир Гоблик та начальник управління міграційної служби в Закарпатській області Микола Товт.

Володимир Гоблик повідомив, що Закарпаття межує з чотирма європейськими державами і саме на цій території фіксуються потужні міграційні потоки. Нелегальні мігранти, громадяни країн Південно-Східної Азії, Близького та Середнього Сходу, Африки та СНД, розглядають Україну як транзитну територію. Тільки невелика кількість мігрантів звертаються з проханням про отримання статусу біженця.

Як повідомив Микола Товт, з часу реалізації Закону України „Про біженців” до територіальної міграційної служби в Закарпатській області надійшло понад 1,5 тисячі заяв від іноземців без громадянства про надання їм такого статусу. Здебільшого це вихідці з Сомалі, Іраку, Ірану, Непалу, Палестини, Сирії та Шрі-Ланки. Однак стають „офіційними” біженцями далеко не всі охочі. Це пов’язано з багатьма аспектами, зокрема, з порушенням встановленого порядку подання заяв або зловживанням процедурою набуття статусу біженця.

Сімона Волькен погодилася, що у цій сфері є багато проблемних питань, таких як, зокрема, створення центру для осіб, які перебувають у процедурі визначення статусу біженця. До прикладу, якщо в Угорщині існує 40 таких закладів, то в Україні – лише один, розташований в Одесі. Однак до обрання місця будівництва такого центру слід поставитись відповідально. На думку представників обласної влади, його створення на Закарпатті буде недоцільним, оскільки люди, чекаючи на отримання статусу біженця, матимуть спокусу неодноразово перетнути державний кордон України, повідомили "UA-Reporter.com" у прес-службі Закарпатської ОДА.

Крім того, найголовнішими проблемами у сфері реалізації законодавства про шукачів притулку в області є слабкість інтеграційних можливостей для визнаних біженців у цьому регіоні, що частково пов’язано з відсутністю матеріальних можливостей для реалізації прав біженців, передбачених законодавством (житло, робота, соціальна допомога тощо); недостатнє бюджетне фінансування; відсутність гарантованої державою безкоштовної правової допомоги шукачам притулку тощо.

Наприкінці зустрічі було домовлено, що всі ці та інші питання необхідно вирішувати, адже біженці шукають підтримки, яку українська сторона зобов’язана їм надати.



Довідка: Сімона Волькен є громадянкою Німеччини. В університеті Мюнстера, де вивчала політологію, німецьку мову та історію, отримала ступінь доктора. Працювала з проблемами біженців у неурядових організаціях. З 1990 року брала участь у багатьох операціях УВКБ ООН, що проводилися в Сербії та Чорногорії, Судані, Еритреї, Зімбабве, Ефіопії, а також у штаб-квартирі агенції у Швейцарії.