Гурченко – працює, жінки – відпочивають, або Легенда, яка «нігди не вмре»!..

Жінки, як добре відомо чоловікам, істоти надзвичайні, практично – з іншої планети. Але серед представниць прекрасної статі знаходяться й такі, які завжди дивують й самих жінок.

Мабуть, саме до такої когорти талановитих жінок можна без роздумів віднести Людмилу Гурченко, яка зробила закарпатським жінкам справжній подарунок, адже саме 8 березня цього року на сцені ужгородського театру відбувся виступ цієї Актриси, що не припиняє гастролювати, грати в театрі, співати, танцювати – і вражати глядача. Причому, цей вечір насправді можна було назвати творчим, адже він перетворився на діалог співачки, актриси, цікавої людини, яка прожила насичене життя, із своїм слухачем.

У концертній програмі були й улюблені «хіти», й старовинні романси, й пісні воєнних років, й нові пісні. А ще були байки з власного життя Людмили Марківни, які щиро і відверто звучали зі сцени під оплески та відчутну підтримку прихильників її таланту.

Не обійшлося й без пікантних коментарів безпосередньо з залу. «Ви – легенда! Ви нігди не вмрете!..», - вже після перших пісень донеслося десь з четвертого ряду. На що актриса спокійно, із сумною іронію і мудрістю парирувала: «Да... Кажется, живешь-живешь... А в один день – пшик!.. И нет человека». І одразу, майже без інтонаційної перерви, починає кумедну розповідь, як вона із своїм рідним харківським (!) акцентом приїхала до Москви поступати «на актрису», і як цей колоритний говір вчителі вихолащували протягом студентського навчання. А потім, пригадавщи про день народження Кобзаря, неочікувано для ужгородського глядача Примадонна починає чистісенькою українською цитувати Шевченка, і як! – із справжнім надривом, коли душею і серцем відчуваєш кожен рядок...

Кінострічка із фрагментами улюблених всіма фільмів заповнила перерву між відділеннями концерту, під час якої Прима перевдягнула строгий, майде діловий (якби не яскрава легка хустка в руках) брючний костюм - на трохи легковажну чорну спідничку, що підкреслила фігуру і струнки ніжки (вибачте, але ж є роки – і є чим пишатися!). Та й стилю своєму не зрадила: прикрасила волосся величезною чорною квіткою. Від актриси глядач очікував несподіванок, і Людмила Марківна «не підкачала»: на сцені було все – від стриманої вишуканої манери до несамовитих «канканів». Погодьтеся, у час технічно обладнаних, насичених звуком сучасних шоу із всілякими спеефектами досить важко дві години тримати увагу всього залу – без «підтанцьовок» та «бек-вокалу». До речі, звучав справжній голос Гурченко. І це кожен міг перевірити, особливо, коли співачка спустилася зі сцени до глядачів, співаючи кілька пісень разом із ними (звичайно, у тому числі, свою коронну «5 минут» з фільму «Карнавальная ночь»), танцюючи із кавалерами різної вікової категорії. Цікаво, що в залі, дійсно, зібралася аудиторія від зовсім юних до «однокашників» Людмили Марківни, і жоден не вийшов із зали, хіба, щоб купити квіти. Наприкінці вечора глядачі стоячи аплодували і не відпустили актрису без співу на «біс».

Певно, що кожного приваблює у творчості Гурченко щось своє. Тому будь-яка її діяльність, кожна акторська роль або нова пісня знов і знов цікалять багатьох, а сама особистість, яка стала своєрідним культурним явищем на теренах колишнього Союзу, безперечно, захоплює. Під час виступу Людмила Гурченко прожила із своїм глядачем ще одне невеличке життя, в якому було все – і сміх, і сльози, і любов... А що ще треба жінці, щоб відчути себе Жінкою? Ну, хоча б на власне свято міжнародного значення.



Наталія Вереснева (UA-reporter.com дякує за наданий матеріал)