Минулоріч поза межами малої батьківщини загинули 160 закарпатців

Осінь, як відомо, знаменується відльотом у вирій птахів. Так само з приходом цієї пори року значна кількість українців, полишивши на батьківщині рідних і близьких, «відлітають» на заробітки до інших країн. Два рази на рік побачити рідних — це у ліпшому разі. Але іншого виходу немає. Для переважної більшості жителів Закарпатської області заробітчанство — єдина можливість вижити... Василь Панько — один із тих, що цієї осені на пресвяту Богородицю приїхав провідати рідних — і знову вирушає на заробітки до Росії. Він уже не перший рік очолює бригаду з Міжгірщини на будівництві у Підмосков’ї. Перші навички професії будівельника Василь набув ще за радянських часів у так званих бригадах «шабашників». У часи руйнації радянської економіки він не став нарікати на долю. Прагнучи забезпечити сім’ю, вирушив у Підмосков’я до старшого брата. Разом із ним зібрав бригаду і почав працювати — майже цілий рік з невеликими перепочинками на Великдень та Різдво.

Ці хлопці навчилися робити практично все. Бетонування, мурування, опалублення, покрівля, роботи з загального благоустрою ділянок — немає такої будівельної роботи, яка їм не під силу. Цілими місяцями живуть у тісних кімнатках — це у ліпшому разі, або ж у будівельних вагончиках — у гіршому. Висока якісь роботи — неодмінний атрибут бригади. Інакше й не може бути — конкуренція, як кажуть, не терпить халтури.

Наведений приклад типовий для Закарпатської області, яка сьогодні вважається чи не найбезробітнішою по всій Україні. За офіційними статистичними даними, рівень безробіття в Закарпатті коливається в межах 3,9—5 % населення працездатного віку. Із загальної чисельності зареєстрованих незайнятих громадян області статус безробітного мають 28—30 тис. осіб. Із них — дві третини складають жінки, а кожний п’ятий — молода особа. 68,3 % безробітних проживає у сільській місцевості. Останній факт пояснюється просто. Великі підприємства не працюють, зводити щось нове у цьому гірському і переважно сільському краї, де важко розраховувати на кваліфіковану робочу силу, — невигідно. Усе виробництво в області сконцентроване у кількох великих містах, але ж не всі до них переїдуть на постійне проживання.

«Коли з залізничних вокзалів чи з автобусних станцій від’їжджають заробітчани, враження таке, ніби їх вийшли проводжати цілими селами чи містами», — каже Василь Панько. Масове заробітчанство, що, наче епідемія, охопило не лише Закарпатську область, а й всю Україну.

Сьогодні для держави невідкладним має стати вирішення питань легалізації праці українців за кордоном та створення нових робочих місць і забезпечення гідного заробітку для людей в Україні. На жаль, говорячи про заробітчанство, доводиться констатувати гіркі його наслідки. За інформацією головного економіста відділу демографічної статистики Закарпатського обласного управління статистики Віталія Гечі, лише протягом минулого року за межами області загинуло 160 закарпатців, з них понад 38,8 відсотка — за межами України.

Гинуть люди в основному через нещасні випадки — 83 зафіксовані факти. Від природних причин померло 73 особи. Та й формулювання «природні причини», мабуть, варто б трактувати дещо інакше: скільки наших людей гинуть через те, що, захворівши там, просто не можуть собі дозволити лікування або ж не звертають уваги на хворобу доти, поки не стає пізно. Так, за статистичними даними, серед природних причин смерті практично половину становили захворювання системи кровообігу, в тому числі від інфаркту міокарда померло 14% хворих, кожний дев’ятий — від хвороб органів травлення, десятий — органів дихання, кожний одинадцятий — від новоутворень та вроджених вад.

Знову ж таки за статистичними даними, найбільш небезпечними для закарпатців є заробітки за кордоном. Перше місце за цією шкалою займає Росія, на неї припадає близько 71 відсотка усіх зафіксованих фактів смертей закарпатців за кордоном. Понад дві третини з цих смертей — нещасні випадки. Серед півтора десятка померлих в Росії — випадки смерті від бронхіту, виразки шлунку та гострого панкреатиту. Це свідчить про умови, в яких працюють українці.

Всього, за даними обласного центру зайнятості, торік залишили свою домівку в пошуках заробітку в інших регіонах 3199 осіб (у 2003 році — 2838 закарпатців), з яких поїхали на сільськогосподарські роботи — 2953 особи, на будівництво — 118, на переробку овочів, заготівлю грибів, ягід, фруктів — 128 осіб.



Точну кількість українських робітників-мігрантів сьогодні точно назвати не може ніхто. За даними інституту соціології НАН України, досвід тимчасової трудової міграції мають 10,2% українських сімей, тобто за кордон на заробітки виїжджали приблизно 1,5 мільйона осіб. Міністерство праці та соціальної політики називає цифру два мільйони, а омбудсмен Ніна Карпачова — сім.

Частіше всього українці виїжджають на заробітки задля поліпшення житлових умов (купівлі квартири чи побудови будинку), придбання машини або інших дорогих товарів тривалого вжитку.



"Діалог"