Муза ужгородських "афганців"

Тетяна Решетар свого часу ощасливила філологічний факультет Ужгородського національного університету, побувавши в його студентах. А наразі секретарює в міській організації УСВА. Живе в Ужгороді. Крім усього, не втратила між вічно стурбованими колишніми армійцями ліпших своїх якостей — пише вірші. Деякі її поезії пропонуємо читачеві.Вперта душа



Невже не відчуваєш, що жива

Моя душа ридаючи волає,

Благаючи хоч трішечки тепла,

Тебе, тебе, тебе вона кохає…



Пелюсткова заметіль їсть, як міль

Вдихаю аромати хризантем…

У запаху терпкім ловлю я мрії…

У нас така одноманітність тем:

Обвинувачень вічні заметілі…



Торохтініада



Мы всегда

понимаем

чуть больше,

чем

вправе

понимать…

(Александр ТОРОХТИН)



Понимаю больше, чем могу,

Ощущаю резче, чем желаю…

Понимаю, что не убегу…

В мыслях своё чувство растворяю…



Невдала пісня

Я хотіла пісню скласть про Тебе,

Та в рядочки не лягли слова…

Я ім’я кричала просто неба —

Й заридала хмара дощова…



“Я нарешті не хочу писать…”



Початковий кінець чи кінцевий початок…

Білий лист на столі,

Я ж не хочу на ньому писать…

Хай залишиться все, так, без жодних позначок…

Що було — загуло, а що буде — не варто нам знать…



Нехай човен сплива без весла, за водою…

Всі квитки вже придбали у вічний єдиний кінець…

Ми, напевно, існуєм лише з однією метою:

Випробовує так нас могутній і мудрий Творець…



Тетяна РЕШЕТАР, м.Ужгород.