На Закарпатті лишень 4 "офіційні" зони відпочинку

Сьогодні на Закарпатті є тільки чотири зони відпочинку на воді, які набули статусу офіційних – всі інші залишаються неофіційними, тобто такими, де згідно рекомендацій рятувальників купатися не варто, а то й взагалі небезпечно для життя. Наразі похвалитися „офіційними” можуть Берегівський район та Мукачево, а найбільше пощастило місту Хуст, де на сорокатисячне містечко їх буде аж два.Всі інші мешканці Закарпаття, а відтак і його гості, будуть приречені насолоджуватися літом не в місцях організованого водного відпочинку, а „дикунами”. Заради справедливості, втім, потрібно вказати, що якщо у 2005 році на Закарпатті було три місця, визначені для купання, то в поточному їх буде більше, повідомили в Центрі пропаганди Головного управління МНС України в Закарпатській області.

Як розповідають працівники водолазної служби Закарпатського зведеного загону постійної готовності на сьогодні вони провели п’ять обстежень та здійснили паспортизацію підводної частини водоймищ поблизу відпочинкових зон в Мукачеві, Хусті та берегівському Дідові. Окрім того, ще одну водойму вони обстежили в Тячівському районі – тож вірогідно, що мешканці цієї адміністративної одиниці таки зможуть безпечно відпочивати на воді.

Для декого наявність чи відсутність офіційного місця відпочинку (або як його називають фахівці – паспортизованого), біда чи проблема не надто велика. Аби сонечко та погода дозволяли купатися, а вже де діло десяте. Однак бити на сполох змушують численні факти загибелі людей на воді. Так в 2004 році жертвами води стало 83 людини, а в 2005 - вже 104, вісім з яких – діти.

Ситуація не краща і в 2006 – вода забрала життя вже 23 людей, в тому числі і двох дітей. І це за умови, що літо як таке на Закарпатті ще тільки почалося, а в нас вже є регіональний лідер за кількістю жертв на воді – Мукачівщина, де загинуло четверо людей.

Власне створення місць водного відпочинку якраз і має на меті створити умови для безпечного відпочинку, або іншими словами протидіяти фактам загибелі людей на воді. Бо паспортизація місця відпочинку передбачає не тільки визначення власне місця для купання, але й, скажімо, облаштування сезонних рятувальних постів, працівники яких контролюватимуть ситуацію на воді та в разі потреби надаватимуть допомогу тим, хто потрапив у біду чи вже згадуваного обстеження дна водойми з проведенням очисних робіт.

Зрозуміло, що навряд чи всі наші краяни ходитимуть на визначені місця відпочинку. Комусь буде занадто далеко, хтось через інші причини, однак для тих, хто не вельми впевнено почуває себе на воді – існування паспортизованого місця відпочинку ще й як доречне. Бо завжди почуваєш себе спокійніше, коли знаєш, що на твоє прохання про допомогу хтось таки відгукнеться.

До речі, аби не починати з „чистого листа”, місцевим органам влади, яким доручили визначити місця організованого відпочинку, було рекомендовано насамперед „приглянутися” до вже існуючих традиційних місць водного відпочинку. До прикладу, якщо ужгородці традиційно відпочивають на воді поблизу Невицького замку, то чому не облаштувати відпочинкову зону саме тут?

І зовсім не сприймаються твердження місцевих керівників про те, що подібні зони не потрібні, через те, що річки мілководні чи ще через якісь причини, бо якими б вони не були, а люди таки гинуть. А одне, альтернативне, обладнане всім необхідним місце відпочинку ніколи б не завадило.

P. S. Шкода ужгородців, все ж обласний центр, а офіційного місця для купання... нема.