Смерть Заходу

Патрік Дж. Бьюкенен. Смерть Заходу

13:36 15.07.2003

Книга радника президентів Ніксона і Рейгана, кандидата в президенти від Республіканської партії США (1992, 1996) написана нещодавно - торік. Після 11 вересня 2001 року, коли всім стало зрозуміло, що "світ змінився". Яким же чином він "змінився"? І чи так раптово?

________________________________________







Всі вже прочитали безрадісні книги Ф.Фукуями, І.Валлерстайна, С.Хантінгтона. Усі вже, здається, в курсі і щодо “кінця історії” і про швидку загибель цивілізації Заходу. Проте чи не було перед Фукуямою О.Шпенглера із “Кінцем Європи”, а перед Хантінгтоном – Ніцше з “переоцінкою цінностей”?



А ще і перед самим Ніцше чи не написав видатний російський філософ К.Лєонтьєв дивовижну за глибинністю критичного аналізу працю “Середній європеєць як ідеал та зброя всесвітнього руйнування”? Щось довго Європа, Захід, Цивілізація Заходу агонізують, а впасти не можуть. Така ситуація починає нагадувати щоденні середньовічні очікування пришестя Антихриста. Але що ж стоїть за настирливим проповідями цивілізаційної апокаліптики? Реальне занепокоєння і реальні проблеми.



Для ортодоксального консерватора Бьюкенена – це катастрофічне падіння народжуваності в Старому Світі, тобто поступове зникнення “західної людини” як “виду”, дикість “культурної революції 60-х”, наслідком якої став повний занепад традиційних для західного суспільства моральних цінностей, зрештою – проникнення (мова йде більше про США, аніж про Європу) усіляких злобних мігрантів з усього світу, котрі не бажають інтегруватися до американської “нації”, живуть за своїми повір’ями та обіймають усе більші терени, загрожуючи Америці у недалекому майбутньому реальним сепаратизмом та розчленуванням країни. Може здатися, що Бьюкенен – американський Лє Пен.



Однак це не зовсім так. Бьюкенен, здається, відчуває невідворотність рокової, на його думку, інтеграції націй і культур, що загрожує в результаті передусім самоідентифікації саме Заходу, а не Третього Світу. Ну, так за що боролися… Автор відчуває сум і жаль, передбачаючи, не багато не мало, Заходу долю… Радянської імперії! У недалекому майбутньому.



“В багатьох, дуже в багатьох відношеннях сучасну Америку любити нема за що, - каже Бьюкенен. – Вона лишається, звичайно, великою державою, проте велич не обов’язково передбачає благо. Чимало таких людей, які не відчувають більше Америку своєю. Не ми полишаємо Америку, кажуть вони, це вона нас полишає”.



ROMA