"За веселкою" — сумна, але світла збірка ужгородки Людмили Кудрявської

Нова збірка віршів Людмили Кудрявської з обласного центру Закарпаття міста Ужгорода - незвична. Поетеса присвятила його своєму другу, який відійшов за межі Вічності.Життя і смерть завжди поруч ідуть. І як би людині не було тяжко, коли близька йому душа покидає земний світ,- якщо вона залишається в її пам'яті, легше пережити сумну подію. Саме ця думка - основна у новій книжці поетеси. Саме про це

йдеться в невеличкій анотації до збірки.



Первой звездочки блеск.

Мутный месяц и я.

Что ж, окно пора

Занавешивать.

В Рождество

Собирается вся семья.

А моя семья -

Лиш ушедшие.



Кожний рядок віршів повідає про сум втрати, про печаль, яка роздирає душу, про те, що дім опустів і вже ніколи не повернеться той, хто був найдорожчий у цьому грішному світі.



Там темно, и холодно, и сыро.

Там - уже замерзшая земля.

Ты же -

Так любил тепло квартири

И проснуться чтоб ни свет-заря.



Довгі, безсонні ночі. Муки незрозумілої вини заважають зосередитися на головному: жити треба і далі. А в чому, власне, полягає та вина? Що відмовлялася йти гуляти пізніми вечорами? Чи, може, в тому, що пропадала цілими днями на роботі? Довго просиджувала над своїми і чужими рукописами?



Теплым облачком,

Легким, пушистым,

Где-то по небу

Ты летишь.

Землю радуешь Светом чистым,

Жить велишь.



Як завжди ліриці Людмили Кудрявської притаманні ніжність і теплота, романтика віри. Поетеса підкоряє читачів різного віку високою духовністю, глибиною погляду на повсякденні життєві справи. Авторка глибоко відчуває душевне світло. Джерело тепла, яке заповнює вірші, здається, в неї - бездонне.

Поетеса-лірик від природи. Цьому сприяє і глибина її таланту. Вона знає ціну доброго поетичного слова, яке завжди в неї наповнене стриманістю почуттів і задушевним тоном.

Несе ця нова збірка поетеси і моральне навантаження. Кожен задумається над тим, що життя таке скороминуще, а ми такі скупі на доброту і ласку, щоденні клопоти так заважають подивитися в небо, знайти свою зірку, просто помилуватися зорепадом.

Ця маленька книжечка - як сповідь перед своєю совістю, і вона, безперечно, знайде відгук у серцях шанувальників поезії, бо у кожного за веселкою чекає той, хто залишив помітний слід у його житті...



Марія Підгорна, "Вісті Ужгородщини"