ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Закарпатського художника Володимира Микиту названо лауреатом Шевченківської премії-2005

    26 апреля 2024 пятница
    69 переглядів

    У Київі відбулося засідання ареопагу членів Шевченківського комітету, який вирішував долю мистецьких творів, створених або представлених у минулому році. Із 72 подань на премію до розгляду у III турі залишилося 46 претендентів, з-поміж яких і обрали 9 переможців.Отож у номінації "Література, публіцистика та культурологія" перемогли Михайлина Коцюбинська (двотомник «Мої обрії»), Марія Матіос (роман «Солодка Даруся»), Сергій Кримський , («Запити філософських смислів», «Философия как путь человечности и надежды»), Микола Воробйов (збірка поезій «Слуга півонії»), та Михайло Слабошпицький ( книга «Поет із пекла» про Тодося Осьмачку).

    У номінації "Образотворче мистецтво" відзначено художника з Ужгорода Володимира Микиту та авторський колектив скульптурного комплексу "Відродження", який було встановлено торік у Сімферополі на знак подяки українцям й узбекам від кримсько-татарського народу. А в номінації "Музичне мистецтво" перед ведуть двоє львівських композиторів -- Юрій Ланюк та Віктор Камінський.

    За Положенням про премію, Шевченківськими лауреатами усіх цих митців можна буде називати лише після того, як Президент України підпише відповідний указ. Переважно попередники Віктора Ющенка робили це на початку березня, а 9 березня - у день народження Кобзаря — у приміщенні Національної опери України влаштовували святкову церемонію нагородження. Та вже кілька років, як у середовищі митців точаться розмови про те, що було б незле вручати премії номінантам не у столиці, а на місцях.


    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору

    Комментарии

    Аватар пользователя Гость

    Комментарий: 

    Греческий ученый Павсаний (II в. н.э.) вспоминал:

    Эту Ниобу я и сам видел, поднявшись на гору Сипил; вблизи – это крутая скала, и стоящему перед ней она не показывает никакого облика женщины … если же встать дальше, то покажется, что ты совершенно ясно видишь плачущую женщину» [21]
    . Могильные памятники детей Амфиона показывали в Фивах, отдельно сыновей, отдельно дочерей; а также золу от их погребального костра [22]. По истолкованию, Ниоба поставила на могиле детей свое каменное изображение [23].

    Действующее лицо трагедии Эсхила «Ниоба» (фр.154-161 Радт) [24], трагедии Софокла «Ниоба» (фр.441-448 Радт), Мелитона и неизвестного автора «Ниоба».

    См. Нонн. Деяния Диониса II 159 и др.