Закарпаття хворіє на “вогняну лихоманку”

…Близько 16:00 до Міжгірської центральної районної лікарні з села Пилипець з важкими опіковими травмами було доставлено 59-річного Миколу П. На людині буквально не було живого місця – майже половина тіла була вкрита опіками третього-четвертого ступеня важкості (ураження тканин на рівні обвуглення), а кожен рух викликав неймовірний біль, який важко піддається описанню. До такого трагічного фіналу призвело паління чоловіка в ліжку, саме непогашений недопалок став причиною займання дивана, на якому спав п’яний господар.

Микола мешкав сам – його дружина, колишня сільська вчителька померла кілька років тому, залишивши йому квартиру, яку отримала від місцевої школи. Син тривалий час працює за кордоном, змінюючи тільки місце своєї роботи – Чехія, Португалія, інші країни, де можна зустріти українських заробітчан. Знаючи, що батько після смерті матері часто прикладався до чарки, син перестав надсилати додому гроші, намагаючись все “конвертувати” у продукти. Однак батько виявився ще хитрішим ніж син, бо на селі вимінював отримані від сина продукти на горілку. Люди охоче на це йшли, адже іноді мали стовідсотковий зиск на таких оборутках. Коли ж продукти скінчалися Микола перебивався тимчасовими заробітками у своїх сусідів, які іноді навіть дивувалися з чого жив старий, позаяк пенсії не отримував через те, що ще не досягнув пенсійного віку.

Того дня близько 16-ої години сусіди Миколи почули грюкання до дверей його помешкання. Достукатися до літнього чоловіка намагався його не зовсім тверезий приятель Іван, з яким Миколу бачили напередодні. Щоб з’ясувати причину шуму хтось з мешканців під’їзду виглянув у вікно та побачив дим з привідчиненої кватирки оселі літнього чоловіка. Жінки кинулися телефонувати у швидку, а приятель Миколи почав ламати двері. У помешканні майже нічого не було видно через велику кількість диму, який заповнив всі кімнати. Господаря знайшли посеред тліючого ліжка – він перебував у напівкоматозному стані. Щоб полегшити його страждання Іван не знайшов нічого іншого аніж відтягти людину до ванни та напустити до неї води, однак з огляду на отримані Миколою травми набагато кращим вирішенням цієї проблеми було б загорнути його в чисте простирадло та ковдру.

Лікарі швидкої допомоги з амбулаторії сусіднього села Ізки на “швидкій” транспортували Миколу до Міжгірської центральної районної лікарні, де його госпіталізували у реанімаційному відділенні. Сподівань на те, що після таких термічних травм людина буде жити, було надто мало, однак лікарі робили все, що було в їхній силах. Опівночі від отриманих опіків Микола помер.

Самі лікарі вважають, що опікова травма це не просто травма, а ціла соціальна проблема. Переважно від них страждають люди які належать до категорії так званих соціально неадаптованих (малозабезпечені), які мешкають у неопалюваних будинках, змушені гріти воду кип’ятильником, розтоплювати печі, ставити у кімнатах примітивні обігрівачі з відкритою спіраллю. Саме серед них найбільш розповсюджено пияцтво – тому велика кількість постраждалих потрапляє до опікових центрів у стані алкогольного сп’яніння. Так, наприклад, російські лікарі-комбустіологи говорять, що нетверезому стані до них потрапляють вісім з десяти пацієнтів.

Пожежники, які є головними “постачальниками” пацієнтів з опіковими травмами додають, що люди, які перебувають у нетверезому стані часто допускаються необережного поводження з вогнем, оскільки алкоголь послаблює інстинкти самозбереження людини. Як наслідок такі випадки як паління у ліжку у стані сп’яніння стають дедалі звичнішою справою, а ця причина дедалі частіше починає фігурувати у добових зведеннях “еменесників”. Так, за статистикою Управління МНС України в Закарпатській області впродовж кількох останніх років кількість жертв від цієї причини зросла майже на третину.