Олександр Доктор: "Я належу до тих людей, яких робота знаходить сама"

Олександр Доктор. Народився у серпні 1976 року, в Ужгороді. Мати - лікар, батько - інженер-будівельник. Молодша сестра Катя - заступник директора ДП "Е.Волтерс-Карпати". Дід та бабка - заслужені вчителі України. Навчався у ЗОШ №1, закінчив школу із золотою медаллю. Поступив на економічний факультет УжНУ, закінчивши навчання із червоним дипломом.



[i]- Пане Олександре, чому Ви обрали саме фах економіста?[/i]

- Знаєте, дідусь дуже хотів, аби я навчався математиці, а мама бачила мене медиком. Але так сталося, що все моє життя пов'язане із економічною діяльністю. До речі, я належу до тих людей, яких робота знаходить сама. З 1 курсу університету я підробляв бухгалтером у приватних підприємствах, а після закінчення - прийняв запрошення залишитися викладачем на рідному факультеті, кафедрі "Облік і аудит", де й викладаю уже 7 років. Довелося навіть викладати колишнім сокласникам і сокурсникам. Із 2000 року - є старшим викладачем цієї кафедри. Завжди займався громадською діяльністю, що мене вельми цікавило: свого часу був капітаном команди КВК економічного факультету (нинішня команда "Тяп-Ляп", нині є чемпіоном області). Окрім того, ще зі школи полюбляю шахи, навіть заробив бал на кандидата у майстри спорту. Шкода, що тепер на це не вистачає часу.

[foto]2004/10/19/178_5.jpg[/foto]

[i]- Кажуть, Ви ще й один із засновників молодіжного руху у області?[/i]

- Ще у 1997 році вступив у Народно-демократичну лігу молоді, обласний осередок якої очолив через рік. Ми - сильна всеукраїнська організація, і, що важливо, - без жодних темних плям. Нині обласний осередок із 1300 членами є другою організацією за кількістю і структурою на Закарпатті. До речі, загальновідомий наш проект - "Студентська республіка" з виборами молодіжного губернатора області. Радує, що НДЛМ - це команда однодумців, яких об'єднує не назва органу, а дружба і мета.

[i]- Із чого почалася Ваша політична діяльність, і навіщо Ви подалися у політику?[/i]

- У політику я пішов, передусім, через потребу відстоювати інтереси свої та своїх однодумців. А вперше я балотувався у 1998 році у депутати міськради, і, будучи ще зовсім молодим і мало кому відомим, лише трохи поступився переможцю. Вдруге ж виграв із відривом у два рази від суперників, балотуючись у 2002 році до міської ради, де є депутатом досі. Оскільки мене висувало громадське об'єднання "МІСТО", то одразу після обрання разом із друзями створили депутатську групу "Місто", яка, до речі, була єдиною противагою команді мера-відмовника Ратушняка. Саме "Місту" належить ініціатива створення депутатської більшості, яка підтримала майбутнього мера Віктора Погорєлова.

[foto-l]2004/10/19/178_6.jpg[/foto]

[i]- Чи значить, що робота у депутатському корпусі не дає Вам часу на згадувану ЗОО НДЛМ?[/i]

- Ні, я досі очолюю цю організацію. Це моє дітище, але усе ж думаю до нового року виховати заміну, позаяк викристалізувалася серйозна ланка активістів організації. Ми розробляємо програми, проекти, які сьогодні широко відомі в області. Маємо офіс у ТЕС-фонді, а також третій рік видаємо обласну газету "Поступ". Причому, доволі успішно. Це єдина в області молодіжна газета, яка, до речі, майже повністю розходиться у вільному продажу. Конкурси, які ми постійно проводимо, приваблюють читачів. До речі, очолюю ще й обласну Спілку молодих державних службовців України. Ми розробили обласну програму підготовки та залучення молоді до державної служби на 2002-2006 роки, яка була прийнята обласною радою. Це була перша такого роду програма в Україні, на основі якої було розроблено і прийнято національну. Цього року я отримав державну нагороду - премію Верховної Ради за внесок молоді у розвиток парламентаризму та місцевого самоврядування. Її поки не отримав, але чув, що це досить солідна сума.

[i]- І на що Ви її витратите?[/i]

- Я планую вкласти ці гроші у розвиток нашої газети.

[foto]2004/10/19/178_7.jpg[/foto]

[i]- Розкажіть про свою трудову діяльність.[/i]

- Один із попередників нинішнього губернатора, визнаючи серйозність молодіжного руху в області, оголосив конкурс на заміщення вакантних посад керівників Центру соціальних служб для молоді. В результаті очолив Центр Сергій Олексіюк, а я став його заступником. Ми залишили по собі солідний бюджет, домоглися створення обласного кризового центру для дітей та молоді, міського центру соціальних служб для молоді. Прикро, що ту добру справу, яку ми започаткували, нині занедбано.

[i]- А куди Ви пішли опісля?[/i]

- Побачив оголошення і взяв участь у конкурсі на заміщення вакантної посади начальника управління економіки Ужгородської міськради. Виграв конкурс і потім тривалий час виконував обов'язки начальника цієї структури, на посаді заступника. Про мою роботу говорять цифри: коли я прийшов в управління економіки Ужгорода, то збитки економіки сягали 6 мільйонів гривень, а серед підприємств основного кола було 130 збиткових. На час мого переходу на теперішню роботу економіка спрацювала із 2 мільйонами прибутку та 30 збитковими підприємствами.

[i]- Знаю, що нині Ви - керівник одного із найпрестижніших в області підприємств...[/i]

- Нещодавно на запрошення представників київської інвестиційної компанії "Інеко" я погодився обійняти посаду генерального директора ВАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття".

[i]- Але ж "Інтурист" має величезні борги...[/i]

- Так, у спадок мені дісталося непросте господарство: на момент мого приходу збитки сягнули півмільйона гривень. Готелю "Закарпаття" незабаром виповниться 25 років і за цей час не було вкладено жодної копійки інвестицій у його розвиток. Сподіваюся докорінно виправити ситуацію. Наступного тижня у Києві розглядатиметься наша програма виходу підприємства із існуючої кризи та стратегічного розвитку. Якщо її підтримають, то упродовж наступного року ми перетворимо "Закарпаття" на готель європейського рівня. Це має бути 3-зірковий готель із висококласним сервісом. Наразі за липень і серпень ми не маємо поточних збитків, плануємо до кінця року погасити існуючі борги.

На сьогодні ми відновили роботу міні-пивзаводу, який продукує справжнє баварське пиво за конкурентною ціною - 1,5 гривень за півлітра у пивбарі готелю. Знову почала працювати тераса та бар у вестибюлі. Окрім того, діє кондитерський цех, де виробляємо навіть власне морозиво. Невдовзі відкриється VIP-зал ігрових автоматів. А також почне роботу казино, яке стане саме таким, яким і повинен бути (у європейському розумінні цього слова) подібний заклад - за попередньою домовленістю інвестор згоден вкласти у розвиток закладу 150 тисяч у.о. Ми знайшли також орендаря на наш бар, відомий в Ужгороді як "яма"...

[i]- Даруйте, але ж Ви ніколи раніше не займалися готельним бізнесом. Не важко?[/i]

- Справді, я новачок, але завжди приємно навчатися чомусь новому. Я не боюся труднощів, до того ж у мене консультантом знаний фахівець готельного бізнесу - Роберт Ван де Більд, голландець. Але, головне, звісно, створити місцеву команду однодумців, яка б повірила у реальність нового життя готелю "Закарпаття", згуртувавши всі свої зусилля задля цього. Основним же моїм критерієм для підбору кадрів є життєве кредо: "Чесність та ефективність". Це стосується усіх, у тому числі й тих понад двох сотень персоналу готелю.

[i]- Що Ви плануєте найближчим часом?[/i]

- Звичайно, я завжди при можливості підтримував тих, хто потребує допомоги. Зокрема, радо відгукнувся на пропозицію ужгородської влади запровадити пільгове харчування дітей з нагоди Дня знань. Тож 1 вересня готові подарувати усім школярам смачне морозиво власного виробництва, а також надати знижку на кондитерські вироби.

[i]- Дякую, пане Олександре, за цікаву розмову. Успіхів Вам у подальшій діяльності![/i]

Дякую і Вам. А детальніше, якщо Вам буде цікава подальша доля ВАТ ГТК "Інтурист-Закарпаття", ми поговоримо незабаром, коли у Києві буде затверджено стратегічний план нашого розвитку.



[b]На фото 2: На відпочинку в Словаччині, 1998 р.[/b]

[b]На фото 3: Олександ Доктор вітає нового молодіжного губернатора Закарпаття Максима Королькова, 2004 р.[/b]

[b]На фото 4: Із найближчою людиною - Крістіною.[/b] Антон РУДИЙ, спеціально для газети "Репортер"