Павло Мешко: "Меценатство - це також нелегкий хліб"

Чиновники від культури зневажливо посміхалися, освічена інтелігенція цікавилася, який гуманітарний вуз чи консерваторію він закінчив. У тісному світі творчих людей відбувалося щось нове, а нове, як відомо, завжди насторожує. Ужгороду потрібен був час…



[b]Передмова[/b]

Історія життя починається з народження. Роки життя, які в кожного з нас асоціюються з урочистими подіями, пам'ятними зустрічами, несподіванками, радощами чи горем, як правило, вміщаються у короткий перелік, який прийнято називати офіційним словом "біографія".

Тож офіційно: Павло Мешко народився 1972 року в смт. Перечин. У віці 5 років разом із батьками, електриками за професією, переїхав до Ужгорода, де незабаром розпочав навчання у СШ № 5.

А без офіціозу, то найкраще, що запам'яталося Павлові з дитинства, - це бабуся, котра в дубриничівський сільській хаті, посеред казкової перечинської природи з малих літ навчала Павла нехитрим премудрощам життя. У калейдоскопі пам'яті - ясени навколо села, тиха говірка потічка при дорозі, корови на спекотному серпневому вигоні і нескінченні бабусині пісні, які, здається, ніколи не повторювалися. Уже подорослішавши, Павло зрозумів, що бабуся - одна з тих небагатьох скарбниць народної творчості, що подекуди збереглися в нашій області. А також, що тільки їй він може завдячувати тим, що зерна, посіяні нею, хоч через кілька десятиліть, але пустили паростки в дорослій уже душі Павла Мешка.



[b]Буденність[/b]

…Ішов 1981 рік. Могутня Радянська імперія поволі тріщала по швах, але тоді про це мало хто знав. Багатомільйонний Союз самовіддано кував соціалізм. Період загальної ейфорії привів родину Мешків на будівництво століття - легендарну Байкало-Амурську магістраль. Про дух, який панував тут, Павло згадує досі: те, що називалося інтернаціоналізмом, було виражене тут як ніде більше: в школі і вдома, на величезній території посеред дрімучих лісів панувала дружба між дітьми найрізноманітніших національностей, батьків яких сюди занесли перипетії долі. Щирість у стосунках, відкритість у спілкуванні і нерозуміння міжнаціональної ворожнечі залишилися з Павлом на все життя.

Після повернення в Ужгород Павло продовжив навчання в СШ № 9 - далася взнаки звичка до мови міжнаціонального спілкування.

Далі було навчання на вечірньому відділенні фізико-математичного факультету УжДУ, робота на заводі "Електродвигун", де за короткий термін зумів стати столяром 5 розряду. Навчання перервала строкова служба, нести яку довелося в Західній групі військ у Німеччині, в розвідувально-десантному батальйоні, що забезпечував вивід військ із цієї країни. У званні старшого сержанта повернувся додому, де одразу став студентом першого в області комерційного вузу - Довжанського економічного коледжу, де тоді викладали спеціалісти престижної Києво-Могилянської Академії. По закінченні вузу Павло вступає на стаціонарне відділення Київського Національного економічного університету, де навчається фінансовому менеджменту. Після здобуття освіти кілька років досить успішно займався різного виду підприємницькою діяльністю.



[b]В обіймах муз[/b]

Із музами Павло Мешко ніколи справи не мав. Раціональна людина, успішний підприємець, тверезомислячий економіст, ніколи не помічений у дивацтвах, притаманних творчим людям, раптом стає одним із спонсорів I конкурсу "Срібний дзвін", головою правління благодійного фонду під однойменною назвою.

Із самого початку конкурс узяв курс на міжнародну арену і сьогодні, напередодні своєї п'ятої річниці, є достатньо відомим і авторитетним у музичному світі.

А тоді, в 2000 році, Павло Мешко раптом зрозумів, що це його покликання. Сьогодні він упевнений в тому, що потяг до мистецтва тлів у ньому дуже багато років поспіль, а запалила цей вогонь досі жива бабуся в далеких роках дитинства посеред мальовничої природи Дубриничів…...

Уже II конкурс "Срібний дзвін" привернув до себе увагу української еліти: головою журі музичного конкурсу став авторитетний Євген Станкович. Із часом прийшло ще більше визнання: головою журі з академічного співу в жовтні цього року, на 5 конкурсі, стане найкраща Чіо-Чіо-Сан планети Гізела Ціпола. Колишні переможці "Дзвону" навчаються у найкращих консерваторіях світу, інші завдяки конкурсу мають можливість їздити на гастролі Україною та закордонням.

Протягом тижня, із 7 по 14 жовтня, в Ужгороді відбудеться ювілейний, 5 конкурс "Срібного дзвону". І вперше за період існування фестивалю його проведенню, нарешті, сприятиме Міністерство культури.

Хоча Павло Мешко стверджує, що на відсутність уваги з боку влади йому скаржитися гріх: із приходом до губернаторства Івана Різака фестиваль щорічно отримує допомогу. Бо ж мало виявити таланти - треба показати не тільки Україні, а й цілому світові, що окрім знакових Руслани та ряду інших виконавців, у нас існує ціла низка справжніх перлин класичного стилю.



[b]Сучасний менеджмент на службі у класики[/b]

Діяльність Павла Мешка у галузі культури не пройшла непоміченою: у 2002 році його назначено директором Ужгородського районного будинку культури. Саме тут він остаточно впевнився у думці, що всюди, навіть у культурі, просто таки необхідні навички сучасного управління персоналом, застосування своїх знань маркетинга для просування на ринку. Тому, коли через півроку Павлові довелося очолити обласну філармонію, він уже точно знав, як треба боротися з труднощами.

Неординарне мислення, зміни в управлінні, знищення старих стереотипів керівництва, нові форми роботи викликали неоднозначне ставлення "культурологічної" братії. Однак результат роботи примусив замовкнути скептиків: вперше за роки незалежності було придбано новий реквізит, відремонтовано фасад філармонії, до речі, пам'ятки архітектури, вчасно виплачуються зарплати і артистам встановлено 50-відсоткову надбавку до зарплати. Чотири професійні колективи - Закарпатський заслужений народний хор, камерний оркестр, "Угорські мелодії" та "Гармонія", у котрих велика кількість заслужених та народних артистів, - знову, через кілька років, змогли поновити свою гастрольну діяльність.

Сам же Павло Мешко за вагомий внесок у розвиток культури був відзначений Кабміном як кращий серед директорів філармоній України.



[b]Політикум[/b]

Швидко ставши на тверду основу в новій для себе діяльності, Павло Мешко не зупиняється на досягнутому і в 2002 році стає депутатом Ужгородської міської ради. Причини? Небажання бути сліпим виконавцем волі інших, бажання брати участь у вирішенні життєво важливих проблем рідного міста, в тому числі у галузі культури, а також можливість протистояти закоренілому консерватизму чиновників від культури, зашореність яких дусить новаторство молодих і освічених кадрів.

Він стає членом депутатської групи "Місто" та її співголовою, яка згуртовує більшість навколо новообраного мера і виступає із рядом цікавих ініціатив.

Також Павло Мешко нещодавно став головою Союзу молоді регіонів. Твердо переконаний, що дії уряду під керівництвом Віктора Януковича зарекомендували себе позитивно: не лозунгами, а конкретними справами. Серед них - створення вигідних умов по молодіжному кредитуванню, будівництву, підняття стипендій молоді, що навчається. Багато цікавих програм подано також на розгляд у Верховну Раду. Саме за сприяння цієї організації 19 вересня на площі Поштовій в Ужгороді відбудеться черговий етап фестивалю "Таврійські ігри".



[b]Післямова[/b]

Звичайно, Павло Мешко, попри захоплення культурологічною діяльністю та політикою, не залишив бізнесу: відомо ж бо, що ми живемо в країні, де меценатство нічого, окрім морального задоволення, не приносить. А в Павла красуня-дружина і дві донечки, котрих треба годувати. Окрім того, директор філармонії обожнює спорт та вивчає психологію - у складному світі людських стосунків це ніколи не виявиться зайвим. Бо в житті взагалі нічого не буває зайвим. Павло Мешко це усвідомив давно. А ми всі?

[foto]2004/10/15/181_5.jpg [/foto]

Нагородження лауреатів "Срібного дзвону". В центрі - Євген Станкович

[foto]2004/10/15/181_6.jpg [/foto]

Один із кращих колективів області Антон РУДИЙ, спеціально для "Репортера"