Філософія меншого зла
26 апреля 2024 пятница
25.09.2010 (17:25)
Згадаймо, як енкаведисти спочатку стріляли у свій народ, а потім - один у одного. Так само буде з цією владою, яка, власне, і владою не є, а лише колоніальною адміністрацією, керованою з Кремля, що знайшла собі царів в особах Путіна і Медведєва. Але навіть не це важливо. Головне, що нинішня ситуація обов'язково стане каталізатором якісних змін у суспільстві. Згідно із законами фізики, чим більший тиск, тим більший опір. Якби Президентом стала пані з чужою косою, вона б далі заколисувала публіку соціально-побутовими казками про те, як у нас все прекрасно. Натомість зараз, коли щодня псевдовлада відламує шмат української незалежності, виникає усвідомлення: цій навалі треба протистояти. Попередня влада присипляла суспільство, не здійснюючи радикальних якісних змін, бо не мала на них ні політичної волі, ні духовної сили. Натомість нинішня влада, навпаки, своїм нищенням державності пробуджує у людях національну свідомість.
Згадаймо 2004 рік, коли постав Майдан - «помаранчеві» лідери зрадили його ідеали. Плюс змінився на мінус, після піднесення прийшов логічний суспільно-психологічний спад. А відтак настане час і для позитиву. Чи може нація так швидко відновити свої сили після такого удару? Ні, не може. Потрібен лікар, який називається Його величність Час. Зараз народ переживає глибоку суспільно-психологічну депресію. Щоб вийти з неї, треба десь брати позитивні емоції. Де? З української історії. Вона свідчить, що не було такого періоду в житті нашого народу, з якого ми не вийшли б сильнішими. Навіть поразку Мазепи народ трансформував в ідею незалежності України. Щоб вивести народ зі стану апатії, потрібна прелюдія під назвою «місцеві вибори». Вони мають засвідчити, що порівняно з 2004 роком якість українського суспільства не падає, а, навпаки, зростає, що перемога «регіонів» - усього лиш поразка «помаранчевих». І сталося це насправді не 2010 року, а ще 2004-го, коли не було покарано жодного фальсифікатора виборів. Маємо усвідомити і прийняти: нинішня ситуація - розплата нації за її непослідовність і філософію «меншого зла».
Згадаймо 2004 рік, коли постав Майдан - «помаранчеві» лідери зрадили його ідеали. Плюс змінився на мінус, після піднесення прийшов логічний суспільно-психологічний спад. А відтак настане час і для позитиву. Чи може нація так швидко відновити свої сили після такого удару? Ні, не може. Потрібен лікар, який називається Його величність Час. Зараз народ переживає глибоку суспільно-психологічну депресію. Щоб вийти з неї, треба десь брати позитивні емоції. Де? З української історії. Вона свідчить, що не було такого періоду в житті нашого народу, з якого ми не вийшли б сильнішими. Навіть поразку Мазепи народ трансформував в ідею незалежності України. Щоб вивести народ зі стану апатії, потрібна прелюдія під назвою «місцеві вибори». Вони мають засвідчити, що порівняно з 2004 роком якість українського суспільства не падає, а, навпаки, зростає, що перемога «регіонів» - усього лиш поразка «помаранчевих». І сталося це насправді не 2010 року, а ще 2004-го, коли не було покарано жодного фальсифікатора виборів. Маємо усвідомити і прийняти: нинішня ситуація - розплата нації за її непослідовність і філософію «меншого зла».