За кого і за що вболівають лідери угорських організацій Закарпаття

За кого і за що вболівають лідери угорських організацій Закарпаття Я є корінним Закарпатцем, і відчуваю щиру гордість з цього приводу адже я народився, виріс живу і працюю у одному з наймальовничіших куточків України, я б сказав її перлині, яка захоплює мене своєю яскравою колоритністю, багатонаціональними традиціями, які тут збереглися та перемішалися за стоні років спільного мирного життя у цьому прекрасному регіоні представників багатьох національностей і етносів, таких як русини, українці, росіяни, німці, мадяри, словаки, чехи та інші. І саме поєднанням і мирним співжиттям представників усіх цих націй протягом століть, їх культур, традицій, ментальності, які вже за сотні років перемішалися Закарпатський край такий цікавий. Адже на світі є дуже мало країн, де б у одному регіоні так мирно жили різні етноси не висуваючи один одному територіальних чи національних претензій. І знаєте цьому справді треба радіти. Хоча, нажаль, і на Закарпатті є певні особи, яких м’яко кажучи не задовольняє цей баланс і які будь-що хочуть його порушити схиливши шальки терезів на свою користь, так, так саме на свою особисту користь, а не на користь того народу представниками якого вони є. Я маю на увазі окремих лідерів і активістів КМКС та КМПС організації угорців Закарпаття, які прагнучи задовольнити свої хворобливі владолюбиві амбіції, спрямовані насамперед на здобуття та отримання великих баришів з історичної батьківщини, обдурюють місцевих угорців, принаймні ту їх частину яка підтримує КМКС. Хочу пояснити до чого я веду і що наштовхнуло мене до написання цих рядків. Так сталося що по роду своєї життєвої діяльності, мені пощастило, так саме пощастило спілкуватися та співпрацювати з представниками майже усіх перерахованих мною вище національностей. І всі вони, на моє здивування, після того як мною було задано питання, чи хотіли б вони народитися та жити у тій країні яка є їх етнічною батьківщиною, вони відповіли що люблять ту землю де народилися, тобто Закарпаття і Україну. Тому після, таких відповідей мені досить дивно, читати у Інтернеті та у пресі заяви та вислови лідерів КМКС Міклоша Ковача, Ласло Брензовича, Орос Ілдіки, про те що Україна для них ворожа держава, окупант, яка гнобить та експлуатує бідних мадярів, не дає їм спілкуватися і навчатися рідною мовою, насильно заставляє вивчати державну українську мову, як вони кажуть проводить насильну українізацію. Знаєте розумна людина співставивши офіційні факти (не буду конкретизувати які саме, адже їх з легкістю можна знайти у Інтеренеті) і дані, проаналізувавши їх зробить висновок, що усе це є брехня, метою якої є привити ворожість однієї нації до іншої, а на цьому ще й заробити, жаліючись та плачучи у плече державним мужам у рідній Угорщині, випрошуючи грошиків на так зване збереження історичної та культурної спадщини. Адже як би й на справді було саме так, як кажуть вожді КМКС та КМПС то чому, словаки, румуни, росіяни, чехи, поляки (за виключенням окремих організацій русинів) не жаліються на Україну з аналогічного приводу. Невже у нашої держави справді така дика етнічна неприязнь до мадярів, думаю ні. Скоріш за все, вказані великі патріоти мученики Угорщини просто водять закарпатських мадярів за ніс. До прикладу, чи знаєте ви про діяльність у Берегові так званого Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Раковці ІІ, мабуть що ні, бо хто ж буде знати навчальний заклад випускники якого майже нікуди не можуть влаштуватися на роботу, а знаєте чому тому що не знають «ворожої їм української мови» адже не вивчали і у школах і у вказаному інституті, який скоріш за все є бурсою. Зараз поясню про що я. Цей інституту є дітищем Орос Ілдіки, яка гордовито називає себе його президентом, або головою правління. Історія цього закладу розпочалася ще у 1993 році хоча офіційно він був відкритий лише у жовтні 1996 роки бо доти свідомі освітяни й науковці Закарпаття й України не бачили доцільності заснування та існування такого навчального закладу, тому ліцензію він отримав аж у 1996 році завдяки ниттю та воланням Орос Ілдіки та її соратників з КМКС, які підключили до цього питання членів угорської делегації міжурядової українсько-угорської спільної комісії з питань національних меншин. Пересічний закарпатець і тим більше закарпатський угорець, звісно подумав би, що уся та важка робота пророблена Орос Ілдікою з приводу заснування інституту є проявом її глибокого патріотизму, любові до свого народу, вболіванням за інтереси угорців та піклуванням про збереження їх освітніх і культурних традицій. Проте, нажаль це не так, уся ця ніби клопітка робота пророблена нею лише з однією метою, вибивання і заробляння грошей, які вона вміло постійно ниючи та плачучи перед владними мужами в Угорщині, отримує звідти вже понад 15 років, ніби то для потреб інституту, насамперед для ремонту будівлі де він розміщений, матеріально-технічного оснащення тощо. До відома, з часу заснування інститут й по теперішній час донорами та спонсорами інститут були та є, понад 150 установ та приватних осіб з Угорщини, які внесли чимало грошових коштів в умовних одиницях для потреб та ремонту будівлі інституту, однак й понині вона не відремонтована, то куди ж діваються ці грошики? Думаю що значна їх частина осіла на рахунках все тої ж Орос Ілдіки та її соратників, які дуже вміло допомагають їй нити, стогнати і волати про допомогу і захист від гнобительки угорців України. А для того, щоб легше було випрошувати так жадані матеріальні блага, великою патріоткою створені в інституті різні фонди, (фонд «Genius») громадські організації (громадське об’єднання «Pro Cultura Subcarpathika») та інформаційні центри, (інформаційний центр «Agora») звичайно ж на кошти матінки Угорщини, а також розробляються різні програми, гранти та проекти, бюджет яких інколи сягає сотень тисяч євро. Аналізуючи це, мені здається що дітище Орос Ілдіки це своєрідне приватне підприємство, яке приносить непогані прибутки у іноземній валюті. Як приклад, Орос Ілдіка, яка є родом з Ужгродщини з с. Велика Добронь, прикупила у елітному районі м. Берегова чималенький будиночок так собі тисяч на 200 у долярах, невже на зарплату Президента інституту? - Га! З іншого боку і в освітній сфері Орос Ілдіка робить велику справу для закарпатських угорців передусім молодих студентиків із угорських сіл, яких прирікає отримавши вищу освіту залишитися непрацевлаштованими, чому? А тому, що не володіють українською мовою, яку так вперто відмовляються вчити угорці Закарпаття. Думаю собі, чи то дійсно самі пересічні мадяри не хочуть знати нашої мови, чи скоріш за все їм прививають це небажання ті ж славнозвісні лідери КМКС та КМПС. Тим же студентам мадярського інституту вбивають у голову, що після закінчення даної бурси вони можуть влаштуватися на роботу у рідній Угорщині, бо Україні вони ніби не потрібні. А як вони можуть бути потрібними у різних державних та приватних установах нашої держави, коли навіть елементарних речей не можуть зв’язати чи пояснити українською мовою, чи що для них ще винаймати й перекладачів. З іншого боку, думаєте, що випускники даної бурси потрібні комусь в Угорщині, ні в якому разі, там своїх випускників вистачає, яких нема куди подіти. Тобто, усе це грамотно спланована і привита ілюзія, якою дурять дітей та їх батьків, для заробляння на них грошиків. Отже у мене постає питання, про кого ж і за що так вболівають лідери КМКС та КМПС, про простих пересічних угорців, їх дітей, які прагнуть отримати достойну освіту та працювати, про культурні, мовні і освітні цінності їх предків? Чи про задоволення власних хворобливих політичних, користолюбивих і матеріальних амбіцій? Думаю, що скоріш за все вони переймаються останнім, як би вхопити чим більший і ласий шматок, який люб’язно кидає вміло обдурена матінка Угорщина своїм «пригнобленим» соплеменникам.