Звернення общества Подкарпатських Русинов.

Звернення общества Подкарпатських Русинов. До жителів Подкарпатської Русі. Оцінюючи нинішнній стан нашого життя, треба об'єктивно проаналізувати період після 1945р. Бо тільки тоді можна зробити правильні висновки про теперішній час і збагнути, що нас очікує надалі. Для такої оцінки ми виходимо з двох незаперечних істин. Перша: наш край до 1945р. перебував, в цілому, на токому ж рівні розвитку, як і наближені до нас регіони ( за 30-50км) теперішніх сусідніх держав Словаччини і Мадярщини. Друга істина стара, як світ, і говорить, що все пізнається в порівнянні. Так от, якщо порівняти стан нашої інфраструктури, комунального господарства, медицини, екології , рівень зайнятості населення, оплату праці, як і будь-які інші показники в житті суспільства з показниками цих регіонів сусідніх держав, то приходимо до сумних висновків, що ми дуже відстали у всіх сферех людської діяльності. А тому ми відкидаємо всі балачки влади про якесь міфічне процвітання і здобутки, як і пустопорожні обіцянки, які роками лунають, про плани. програми, наміри, концепції і т.ін. За нашою оцінкою, весь післявоєнний період характеризується чітко вираженим колоніальним статусом нашого краю, який використовувався як джерело дешевої робочої сили , дармової сировини та важливого стратегічного плацдарму, націленого проти Європи.Якщо з розпадом Радянського союзу остання функція відпала, то перші дві зберігаються в повній мірі до нинішнього часу.Який є вихід з цього вкрай незадовільного становища? На наше глибоке переконання, єдиним виходом з цього є здобуття нашим краєм сильної самоврядності, тобто автономії з широкими повноваженнями, згідно обласного референдуму 01.12.1991р.На наш погляд, вже кожному жителю краю має бути зрозуміло, що Київський центр не здатний і неспроможний вирішувати насущні проблеми нашого краю. Для отримання автономіїї, окрім обласного референдуму, в нас є незаперечні історичні і правові підстави: 1. наш край ніколи не входив в жодне державне утворення на сході і навіть ніякої згадки про наш край в літописах Київської Русі немає; 2. у прийнятному в Хусті 21.01.1919р. всекрайовим з" їздом рішенні умовою входження до Західноукраїнської народної республіки, було врвхування нашої окремішності. 3. Мадярщина законом №10 від 21.12.1918р.н.надаланашому краю автономію. 4. Сен-Жерменський договором 1919р.з. Австрією та Тріанонським договором1920р. з Мадяршиною зафіксоване наше входження до Чехословацької республіки як автономної одиниці з широкими правами. Ці права були реалізовані в повній мірі восени 1938р. Згідноконституційного закону про нашу автономію, навіть Президент чехословацької республіки не міг бути обраним, якщо за нього не проголувала більшість депутатів парламенту від Підкарпатської Русі. 5. В Рядянської Союз наш край увійшов в статусі держави . Отже, можна одночасно стверджувати, що кожна область України не має вагомих історичних і правових підстав на автономію, як наш край Виникає питання, що дасть нашим людям і нашому краю автономія? Оскільки основою автономії є принцип приналежності всіх природних ресурсів і матеріальних благ, створюваних (існуючих) на території автономії, жителям автономії, то можна з великим оптимізмом дивитися в майбутнє нашого краю. Ми виходимо з того, що наш край є економічною самодостатньою одиницею і з нинішнім ганебним та принизливим його становищем вічно достаційного регіону час покінчити. Далі буде. http://hasoprotivlenie.livejournal.com/