Європа безперебійного постачання "голубого палива" без закарпатських газовиків не мала б!

Особливого представлення начальник Закарпатського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз», депутат Закарпатської обласної ради, Заслужений працівник промисловості України, Почесний працівник Укргазпрому, висококласний спеціаліст з двома дипломами — Ужгородського національного університету та Івано-Франківського державного технічного університету нафти й газу — Федір ЛУКІТА не потребує. Його добре знають як в Ужгородському районі, так і в області. Керівник такого потужного підприємства, яке забезпечує доставку газу з далекого Сибіру та Ямалу до споживачів всього європейського континенту і, звичайно, жителям Карпатського краю, заслуговує на шану й повагу. Перш за все, за те, що всім серцем дбає про свій колектив, про постійне поліпшення умов праці, підвищення заробітної плати, про здоров'я та відпочинок працюючих.

— Федоре Васильовичу, перш за все, наш колектив вітає Вас з минулим днем народження, який символічно співпадає з Днем Незалежності та Днем працівників газової, нафтової та нафтопереробної галузі. Ваші офісні приміщення не впізнати: євроре-монт, сучасні меблі, найновіша комп'ютерна техніка справляють приємне враження. Які завдання зараз виконує ваш колектив?

— За вітання дякую, а щодо поліпшення умов праці - то дивуватися нічого, так повинно бути всюди. Ми давно повинні жити і працювати по-європейськи. Треба шанувати і свою, і чужу працю.

Основне завдання нашого управління - забезпечення безперебійної подачі газу на експорт, а також споживачам Закарпаття.

Нині мало вже хто пам'ятає, що свій безконечний потік до Європи «голубе паливо» почало ще влітку 1967 року. Нашому управлінню нині підпорядковані дві газокомпресорні станції у селах Росош, що на Свалявщині, та Часлівці - нашого району, дві газовимірювальні станції в Ужгороді та в Берегові, загальною продуктивністю понад 100 мільярдів кубометрів на рік, 20 газорозподільчих станцій та одна лінійно-експлуатаційна служба.

Ми експлуатуємо магістральні газопроводи від Міжгірського району до кордону зі Словаччиною. У нашому управлінні є газовозамірні станції, де вимірюється кількість газу на всіх газопроводах. Господарство чимале і потребує постійної сумлінної праці, контролю, відповідальності та компетентності працюючих. По трасі проводимо ремонт ізоляції і підсилення тіла труби в Міжгірській долині. Ми провели реконструкцію ГРС в Берегові на сучасному рівні, закінчуємо реконструкцію ГРС у Чопі, запланували ми реконструкцію ГРС в Ужгороді та в Мукачеві. Замінили систему автоматичного керування газоперекачуючими агрегатами та систему електропостачання апаратів повітряного охолодження газу на КС Росош.

За вісім місяців цього року по капітальному будівництву по всіх об'єктах виконано робіт на 10 мільйонів 671 тисячу гривень, на ремонтні роботи витрачено 17 мільйонів 400 тисяч гривень.

Усі наші об'єкти оснащені комп’ютерною технікою, мікропроцесорами, автоматичними газовими хроматографами та волотовимірами.

«Газовимірювальна станція Ужгород» обладнана сучасними, на рівні найкращих світових стандартів, електронними високоточними системами вимірювання кількості та визначення якості газу, який експортується в Європу.

Робота наша надзвичайно відповідальна і важка, адже значна частина наших газопроводів розташована у важкодоступних гірських масивах на висоті 1000 і більше метрів над рівнем моря. Усякі ситуації трапляються, в тому числі й аварії. Маємо потужну техніку для їх ліквідації. Маємо для того й висококваліфіковані кадри.

— Щодо кадрів. Розмовляла з багатьма вашими працівниками. Люди надзвичайно цінують свою роботу, і це було приємно чути. Кажуть, що тут належно оцінюють їх працю.

— Пам'ятаєте ще радянський лозунг «Кадри вирішують все»? Він ніколи не застаріє. Наші люди знають, що їх сумлінна праця буде належно винагороджена. Середня зарплата на нашому підприємстві вже сягнула за 2000 гривень. Не забуваємо ми про премії до визначних дат. На Великдень, наприклад, на премії ми виділили 157 тисяч 900 гривень, на День Незалежності - 268 тисяч 200 гривень. Працює у нас 400 осіб. Повірте, що ледачих чи п'яниць серед них нема. Грамотами УМГ «Прикарпаттрансгаз» до свята газовиків нагороджено багато наших працівників. Серед них водій Ілля Коваль, лінійний трубопровідник Василь Томаш, слюсар Василь Головачко, машиніст екскаватора Семен Мигович, начальник газокомпресорної служби в Ужгороді Василь Бойка, начальник лінійно-експлуатаційної служби в Свапяві Михайло Гузинець та інші. Були грамоти, були й грошові нагороди. Кожний працюючий отримав до свята; Ірівщладу. А наш головний інженер Іван Шаюк, спеціаліст високого класу, який працює в нашій галузі вже 24 роки, наго роджений відзнакою компанії «Укртрансгаз».

У цьому році перетранспорто-вано 52 мільйони 800 тисяч кубометрів товарного газу. І в цьому велика заслуга всього нашого колективу, а за весь час існування управління, за 39 років, перетранспортовано понад 2 трильйони кубометрів газу.

— Ви, Федоре Васильовичу, — депутат обласної ради. Це ще додаткові обов'язки та клопоти...

— А хіба буває життя без клопотів? А коли ті клопоти заради блага людей, то повірте, не шкодуєш часу для вирішення проблем. Я радий, що забезпечено надійне постачання газу споживачам Закарпаття, радію, що наша рідна Ужгородщина скоро буде повністю газифікована, і до

сільськоґо жителя, нарешті, дійде міський сервіс. Допомагаємо жителям району при газифікації сіл механізмами, всім, чим можемо.

— Знаю, що й ваші пенсіонери не обділені увагою керівництва управління...

— Наш синівський обов'язок дбати про тих, хто все життя віддав підприємству, а на старість залишився незабезпеченим. У нас — 75 пенсіонерів, є серед них люди дуже похилого віку, то ж підзаробити собі не можуть. Ми всім доплачуємо до їхніх пенсій по 150 гривень.

— Ми все про роботу та про роботу. А як відпочиваєте, що вас радує поза роботою?

— У мене міцний тил: прекрасна сім'я, два сини. Старший, Олександр, працює в нашому управлінні. Мені приємно, що пішов моєю стежкою. Маю дві онучки — восьмирічну Сашеньку, вже школярку, і дворічну Лідочку. Це наша найбільша з дружиною радість, коли в хаті дзвенить веселий дитячий сміх. Любимо виїжджати на природу. Я не проти порибалити, але так мало того вільного часу. От якби доба могла розтягнутися...

— Багато говорять, що Україна залишиться без газу, Ви могли б заспокоїти споживачів «голубого палива» з цього приводу?

— Хай за це болить голова високих чиновників, а не простих людей. Газ буде, нікуди він не дінеться, а от платити за нього доведеться більше і регулярно. Бо це товар, а ніхто вам у магазині не відпустить хліб чи масло без грошей. Треба звикати до цивілізованого способу життя, а владі слід подбати, щоб люди мали чим платити за газ. Щоб мали люди роботу і гідну плату за неї.

— І на закінчення, Федоре Васильовичу, що б ви побажали у професійне свято своїм працівникам?

— Я щиро вітаю колектив нашого виробничого управління магістральних газопроводів, усіх наших ветеранів з професійним святом. Бажаю всім міцного здоров'я, сімейної злагоди та достатку, подальших усгахів у праці на благо рідного краю, на благо України Будьмо здорові, шануймося, бо ми того варті!

Розмову вела Марія Підгорна, "Вісті Ужгородщини"
Усі міські котельні Ужгорода відключені від газу та електрики!
Як справи з газифікацією Закарпаття?
Закарпаття: Взимку школярі Ужгородщини не мерзнутимуть!
Закарпаття: Блакитне паливо — в кожну оселю!