Людина, яка не знала слова "ненависть"...

У мистецькій вітальні Ужгородської центральної міської бібліотеки відбувся вечір пам’яті „Я снова здесь, в семье родной”, приурочений 110 річниці від дня народження відомого і самобутнього російського поета Сергія Єсеніна. Вечір підготували і провели представники Ужгородського міського товариства російської культури під керівництвом його голови О.І.Дурнєва.

Сергій ЄСЕНІН.

...Затамувавши подих, слухали присутні розповідь доцента Ужгородського національного університету Людмили Бородіної про вірного сина землі Рязанщини, душа якого була надзвичайно ніжною, вразливою, безмежно закоханою у природу рідного краю, без якого себе не мислив. Людмила Павлівна підкреслила, що час, у який жив Єсенін, його не сприйняв, вважаючи хуліганом і скандалістом. Та нині пророчими стають його слова, написані батькові: „Меня поймут через 100 лет”. Ми, змучені щоденним насиллям різного роду, гризнею, протистояннями, вічною боротьбою за виживання. Звертаємося до його поезії, „аби очиститися помислами та душею”, навчитися любити всупереч усім бідам і незгодам. Адже у віршах Сергія єсеніна жодного разу не зустрічаються слово „ненависть”. А слова „любов”, „любима”. „люблю” є чи не в кожному рядочку.

Приємно, що поета Росії любили й люблять на Закарпатті. У цьому переконав присутніх у своєму виступі доцент УжНУ, завідувач кафедрою російської мови та літератури Іван Сенько. Так, він розповів, що коли поет був заборонений, збірку з цього епіграфом планували випустити в нашому краї, та влада цього не дозволяла. Однак факт, що вже й тоді знали хлопця з Рязанщини. Залишається фактом. У 60-ті роки в селі Ільниця Іршавського району, збираючи фольклорний матеріал, пан Сенько наткнувся на родину старовірів, на столі у якої побачив томи Єсеніна. Господарі мотивували свою увагу до поета тим, що він писав на релігійні теми. Ну,а в наші дні перекладами творів Єсеніна займався Лауреат Шевченківської премії поет Петро Скунць, близький йому по духу. Коли його Українськомовну „Анну Снєжну” зачитали у музеї поета на Рязанщині, то там сказали, що „все зрозуміло і зовсім по-єсенінськи”.

Не втримався, аби не прийти на вечір та не взяти слово і колишній випускник російського відділення, а нині заступник декана філологічного факультету УжНУ Михайло Рошко. Він на єдиному подихові розповів про своє знайомство з творами поета, вірш якого вперше почув, будучи у 9-му класі. На його думку, Єсенін був дуже добрим, вразливим, ніжним і бехмежно закоханим у кожен кущик, кожне деревце, неозорі ниви, з якими себе ототожнював.

На вечері звучали вірші поета, розповіді про жінок, які відіграли значну роль у його житті – яскравому і короткому, наче спалах. Незважаючи на це. Сергій Єсенін залишив після себе добрий слід на землі – безмежну ніжність, з якої наче був зітканий сам, і вірність рідному краєві.

Надія Маїк
"О, мово рідна, хто без Тебе я..."
В Ужгороді відбулася презентація книга про Федора Потушняка
Чим завинив перед закарпатцями Александр Духнович?
"КЕПА" для дітей від почесного жителя закарпатського села