У закарпатському Виноградові виготовляють ..."біологічну зброю"!

Цей об'єкт надійно захований у природній заломині на схилі Чорної гори. Так що побачити його, з автотраси неможливо, хоча віддаль між біолабораторією й містом усього кількасот метрів. І тільки піднявшись вузенькою дорогою нагору, несподівано впираєшся у двоповерхову будівлю, оточену зусібіч деревами. Саме тут розташований колись найпотужніший у Радянському Союзі виробник "бактеріальної зброї"... для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин.Мережа біопідприємств 20 років тому була надзвичайно широкою. Тільки в Україні їх нараховувалося 238. Закарпатську лабораторію будували однією з останніх. Так склалося, що наша область тривалий час не мала жодного подібного закладу. З цього приводу навіть була видана постанова Цк парти. Вказівка була, але грошей — ні копійки. Тож обласне керівництво буквально розгубилось, одержавши на голову таке завдання. До всього, довго не вдавалося розшукати ні місця, ні кадрів для нової справи. Врешті територію для цього вдалося знайти поблизу Виноградова. А кадри?.. Проблему з кадрами "скинули" на оргвідділ райкому партії і на його завідувача Я. Шква-рчука. Ярослав Михайлович, агроном за фахом, після інтенсивних, але невдалих, пошуків потенційного керівника біопідприємства цю проблему вирішив у своєрідний спосіб — сам очолив лабораторію, яка поки що була тільки "на папері.

Вирішено одну проблему — почалися інші. Типові проекти біолабораторій на той час були тільки застарілі, а нових не затверджено. Довелося поїздити в Москву, Харків, Білу Церкву, вивчити стан і функціональні вимоги до подібних об'єктів. Після цього Ярослав Шкварчук замовив індивідуальний проект на будівництво, одночасно вирішував і проблему коштів. Під будівництво вдалося взяти кредит на півмільйона карбованців. Оскільки лабораторія повинна була працювати на госпрозрахунковій основі, то віддавати кредит належало з майбутніх прибутків. Але повернемось до проекту. Виявилося, затвердити його не так і просто. Ярослав Михайлович вирішив діяти через доброго знайомого, який працював у Мін-буді України. Той підготував, як слід, супровідні документи і доправив закарпатця до приймальні міністра. Проте міністр відразу ж відмовився затверджувати проект. "Не наша це справа . Але друг і на цей раз допоміг. Підстерігші, коли міністр кудись відлучився, провів Ярослава Михайловича до його заступника, і той без зайвих запитань завізував проект.

Отже, 20 років тому було введено в дію Закарпатське державне виробни-

че підприємство з біологічних методів боротьби зі шкідниками і хворобами рослин. За короткий час воно освоїло випуск найважливіших препаратів і забезпечило ними всю область. т

Порівняно з іншими видами препаратів "біологічна зброя" мала свої переваги. Адже, на відміну від хімічних засобів, біологічні — більш безпечні для довкілля, Наприклад, під час обприскування помідорів різопланом, біороз-чин діє виключно на хвороботворні мікроорганізми, не спричиняючи жодного дискомфорту рослинам. Інший приклад—бактероденцид. Він уражає хворобою виключно мишей, а інші тварини (сова, лисиця, домашній кіт, птахи), піймавши ураженого гризуна чи поївши бактероденцид, залишаться повністю здоровими. (Де добре знали агро-номи-ентомологи, які працювали в колгоспах і регулярно закуповували засоби біозахисту сіпьгоспрослин.

Темна смуга в історії Виноградівсь-кого біопідприємства почалася наприкінці 90-х років минулого століття, коли почалося масове розпаювання колгоспів — головних замовників продукції цього підприємства. Фінансувати спеціалістів, які знали ціну препаратам, стало нікому, а нові власники земельних паїв або взагалі не займалися захистом рослин, або купували тільки хімічні препарати. Перестали працювати майже всі великі тепличні комбінати, які належали до основних замовників біологічних засобів захисту рослин. На початку XXI століття біопідп-риємство на Чорній горі переживало скрутні часи, коли під питанням уже було саме існування лабораторії. Взагалі в ці часи в Україні вимерло 90% біопідприємств, залишивши ринрк для поширення хімічної, переважно імпортної отрути.

Але здається, найгірші часи вже позаду. Наша зустріч на підприємстві відбулася о п'ятій годині вечора, тобто під завершення звичного робочого часу. Але тут усі працівники ще залишалися на місці. Попереду ще багата роботи.

— Коли є замовлення, — пояснює Ярослав Шкварчук, — ми працюємо стільки, скільки потрібно.

Саме зараз така потреба є. Фермери, сільгосппідприємства, власни-

ки особистих селянських господарств усерйоз занепокоїлися через нашестя гризунів, які винищують посіви озимих і молоді сади. З усієї області телефонують, замовляють бактероденцид. І всім, звичайно, він потрібен. Цього року вже реалізовано понад 1 0 тонн цього препарату, І судячи з попиту, до кінця року його буде вироблено стільки, скільки у кращі для підприємства часи. Як кажуть, не було б щастя — та нещастя допомогло... Порівняно краще цього року складалися справи й з виробництвом інших препаратів. Усе частіше сюди до Ярослава Шкварчука звертаються фермери. Наприклад, віднедавна налагодилися постійні зв'язки із ФГ "Коник" Ужгородського району. Його керівник Василь Мелеш, як відомо, досить прискіпливо ставиться до відбору препаратів захисту рослин і купує лише найефективніші.

Загалом, якщо реально оцінювати перспективи підприємства, то вони надзвичайно широкі. Адже кількість приватних господарів, які усерйоз ставляться до обробітку рослин, стрімко зростає. Особливо це стосується тих, хто зайнявся вирощуванням тепличної городини. Можливо, якби на підприємстві проводили більш "агресивну інформаційну політику, розповсюджували рекламно-роз'яснювальні листівки, то прогрес у виробництві "біозброГ був би ще відчутнішим. Як про це свідчить досвід із рекламуванням переважно зарубіжних хімпрепаратів, для яких характерні яскрава упаковка, сміливі рекламні "слогани на зразок "Вбиває наповал!" і т. ін.

До речі, є ще одна винятково сприятлива для Закарпатської біолабора-торії обставина, якій би позаздрив будь-який вітчизняний виробник. В Україні відсутня конкуренція з боку зарубіжних фірм. По-перше, біопрепарати, створені на бактеріологічній основі, мають дуже короткий строк придатності... А по-друге, зарубіжні виробники, здається, взагалі намагаються не вип'ячувати власну продукцію і всього іншого, що пов'язане з її виро-бництвом. Та й в Україні на сьогодні залишилося мало аналогічних виробників. Тож боротьба за "місце під сонцем" ще далеко попереду. Чи зуміє виноградівське підприємство сповна скористатися цими сприятливими обставинами? Покаже час.

Василь ГОРВАТ, м.Виноградів.
Двоє мешканців Закарпаття ледь не перестріляли один одного!
Хуліган на ужгородській АЗС розмахував пістолетом 9-го калібру
На Закарпатті викрили підпільну приватну зброярню